Модернізація державної політики у сфері запобігання захворюванню на СНІД

30 грудня 2010 о 11:22
614

Модернізація державної політики у сфері запобігання захворюванню на СНІД15 грудня 2010 р. відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет). Першим на порядку денному розглядався законопроект «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) і соціальний захист населення», прийнятий Верховною Радою Украї­ни в першому читанні 21 жовтня 2010 р.

Зважаючи на те, що на сьогодні ситуація щодо поширення ВІЛ/СНІДу в Україні катастрофічна, забезпечення ефективної боротьби з цим захворюванням є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров’я. Так, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Об’єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу, Україна є одним із лідерів за темпами поширення епідемії цього захворювання в Європейському регіоні. Але належна реалізація необхідного комплексу дій у боротьбі проти ВІЛСНІДу неможлива без відповідного сучасного нормативно-правового забезпечення і послідовної та прозорої державної політики. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність модернізації чинного законодавства, і, насамперед, прийнятого у 1998 р. Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Адже саме вона дасть змогу вести державну політику в цій сфері відповідно до сучасних рекомендацій міжнародних організацій та кращих світових практик.

У поданому на розгляд Комітету законопроекті внесено 54 поправки, які, на думку народних депутатів, сприятимуть пріоритетності саме профілактики поширення ВІЛ-інфекції. Для цього планується проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення з питань пропагування здорового способу життя, духовних цінностей та відповідальної поведінки у сексуальних стосунках.

До проведення такої роботи, а також надання благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг; догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть із ВІЛ, будуть залучатися громадські, благодійні, релігійні організації та профспілки.

Особливу увагу приділено врегулюванню питання про кримінальну відповідальність за свідоме створення небезпечної ситуації чи зараження інших осіб ВІЛ. ВІЛ-інфіковані громадяни мають письмово підтверджувати поінформованість щодо їх ВІЛ-статусу.

У ході обговорення законопроекту члени Комітету наголосили, що він має забезпечувати захист конфіденційності інформації про ВІЛ-статус особи. Також у документі врегульовано питання соціального захисту людей, які живуть із ВІЛ-інфекцією, та членів їх сімей. Тобто держава забезпечить право на безоплатне лікування в ме­жах антиретровірусної терапії та лікування опортуністичних інфекцій; вільне ознайомлення пацієнта з інформацією про себе, яка зберігається в закладах охорони здоров’я тощо. Також передбачається надання батькам ВІЛ-інфікованих дітей та особам, які їх заміняють, право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів.

Важливим моментом є узгодження питання права лікаря без згоди ВІЛ-інфікованої особи повідомити її партнера про те, що він піддавався ризику інфікування ВІЛ, та надати необхідні рекомендації.

Окрім цього, законопроектом перебачається забезпечення вільного доступу до безоплатного проведення профілактичної антиретровірусної терапії особам, які мали підвищений ризик контакту з ВІЛ у разі сексуального насильства та в інших випадках, з наданням відповідних консультативних послуг.

23 грудня 2010 р. цей законопроект був остаточно ухвалений Верховною Радою України і направлений на підпис Президенту.

Наступним обговорювався проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини», запропонований народним депутатом України Валерієм Барановим.

У законопроекті пропонується внести зміни, згідно якими до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ) включатиметься інформація про донорів кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів, відомості щодо осіб, у лікуванні яких застосовується трансплантація, а також дані про взяті на зберігання відповідними закладами охорони здоров’я зазначені анатомічні матеріали.

Аналізуючи поданий законопроект, члени Комітету зазначили, що запропоновані зміни (доповнення до ст. 14) виглядають зай­вими, оскільки питання створення та функціонування відповідної державної інформаційної системи в Україні регулюється положенням частини першої ст. 17 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини». Отже, немає потреби деталізувати ст. 14 інформацією щодо донорів саме кісткового мозку.

Жваве обговорення викликало питання додаткового фінансування на запровадження і введення запропонованої системи реєстрації, передбачуваний обсяг якого становить близько 100 млн грн., та утримання — 5 млн грн. щорічно.

Так, народний депутат Гайдаєв Юрій запропонував відправити на доопрацювання поданий законопроект з метою отримання обґрунтованих розрахунків та реорганізації його фінансування за рахунок скорочення зайвих видатків чи залучення додаткових джерел доходів. Ця пропозиція була одноголосно підтримана усіма членами Комітету.

Анна Городецька, фото Олександра Устінова