Проект наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення»

3 грудня 2010 о 13:09
9518

З огляду на те, що подальший стратегією розвитку вітчизняної охорони здоров’я передбачено запровадження обов’язкового державного медичного страхування, диспансеризація населення стане передумовою до переходу на медичне страхування.

Розвиток та удосконалення профілактичного напрямку галузі охорони здоров’я, який спрямований на попередження захворювань, охорону та зміцнення здоров’я кожного громадянина України, в значній мірі залежить від успішності проведення диспансеризації населення, яка є  головним методом профілактики.

Профілактичний напрямок галузі охорони здоров’я включає низку заходів, зокрема:

  • санітарних та протиепідемічних (оздоровлення середовища життєдіяльності людини; здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення);
  • формування здорового способу життя, розвиток фізичної культури та спорту.

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту наказу МОЗ України
«Про диспансеризацію населення»
(для громадського обговорення)

Проект наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення»

Проект наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення» розроблений з метою правового врегулювання питання проведення диспансеризації населення.

Пропозиції та зауваження просимо надсилати протягом місяця до:

Міністерства охорони здоров’я України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01021, тел. (044) 253-80-51, е-mail: [email protected], контактна особа: Крушинська Зоя Григорівна;

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, 01011, Київ, вул. Арсенальна, 9/11, web-сайту Комітету: www.dkrp.gov.ua, E-mail: [email protected].

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України

«Про диспансеризацію населення»

1. Визначення та аналіз проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

Проект наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення» (далі — проект наказу) розроблено з метою правового врегулювання питання проведення диспансеризації та профілактичних оглядів населення.

2. Цілі і завдання прийняття наказу

Метою даного проекту наказу є правове врегулювання питання проведення диспансеризації та профілактичних оглядів населення задля:

  • здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування, збереження та укріплення здоров’я населення,
  • попередження розвитку захворювань;
  • зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення;
  • збільшення активного довголіття.

3. Альтернативні способи досягнення мети

Перший альтернативний спосіб досягнення мети: відсутність наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення», однак не будуть врегульовані питання запровадження правового механізму проведення диспансеризації населення, насамперед декретованих контингентів, та врахування результатів профілактичних медичних оглядів.

Другий альтернативний спосіб досягнення мети : внесення змін до діючого нормативно-правового акту не є оптимальним тому, що не існує відповідного нормативно- правового акту.

Третій альтернативний спосіб досягнення мети : розробка та прийняття наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення» є прийнятним, оскільки будуть врегульовані такі питання:

  • запроваджено правовий механізм проведення диспансеризації населення, насамперед декретованих контингентів, та врахування результатів профілактичних медичних оглядів;
  • забезпечено дієвий контроль за станом здоров’я громадян України;
  • забезпечено дієвий контроль за раціональним та ефективним використанням наявних ресурсів галузі охорони здоров’я (кадрових, матеріально- технічних, фінансових).

Таким чином найбільш прийнятим із запропонованих альтернативних способів досягнення цілей є третій, тобто прийняття запропонованого проекту наказу МОЗ України «Про диспансеризацію».

4. Механізм і заходи, які забезпечують розв’язання проблеми

Запровадження правового механізму проведення диспансеризації населення, насамперед декретованих контингентів, є складовою частиною поліпшення якості та доступності надання медичної допомоги громадянам України, забезпечення дієвого контролю за раціональним та ефективним використанням наявних ресурсів галузі охорони здоров’я (кадрових, матеріально- технічних, фінансових).

Реалізацію проекту наказу передбачається здійснити таким шляхом.

Запровадження порядку диспансеризації населення дозволить організувати та провести диспансеризацію населення, вивчити реальний стан здоров’я громадян України, вжити заходів, спрямованих на формування, збереження та укріплення здоров’я населення, попередження розвитку захворювань, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення.

Запровадження Анамнестичної анкети дозволить визначити групи підвищеного ризику на ті чи інші захворювання.

Реалізація зазначених та інших визначених проектом наказу заходів дозволить забезпечити контроль за станом здоров’я громадян України, раціональним та ефективним використанням наявних ресурсів галузі охорони здоров’я (кадрових, матеріально- технічних, фінансових).

Суб’єкт господарювання не зазначає додаткових витрат.

5. Обґрунтування можливості досягнення цілей у разі прийняття регуляторного акту

Можливої шкоди у разі настання очікуваних наслідків дії акта не прогнозується.

У сфері правового регулювання діють:

  • Конституція України;
  • Закон України від 22.01.2010 № 1841-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров’я»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 № 815 «Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року».

Оцінка впливу зовнішніх факторів:

В умовах нестабільної економічної ситуації в державі реалізація визначених проектом наказу заходів дозволить здійснити комплекс заходів, спрямованих на формування, збереження та укріплення здоров’я населення, попередження розвитку захворювань, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення, збільшення активного довголіття, а також контролю за раціональним та ефективним використанням наявних ресурсів галузі охорони здоров’я.

Державний контроль та нагляд за додержанням вимог акта буде здійснюватися Міністерством охорони здоров’я України.

6. Очікувані результати

Вигоди Витрати
Сфера інтересів держави
1. Підвищення якості та доступності надання медичної допомоги населенню.

2. Поліпшення трудоресурсного потенціалу та демографічної ситуації в Україні.

3. Підвищення ефективність та забезпечення контролю за раціональним використанням ресурсів галузі охорони здоров’я.

Додаткові витрати держави не виникнуть
Сфера інтересів суб’єктів господарювання
Запровадження правового механізму правового механізму:

1) проведення диспансеризації населення, насамперед декретованих контингентів, та врахування результатів профілактичних медичних оглядів;

2) вивчення реального стану здоров’я громадян України та вжиття заходів щодо його збереження та укріплення, попередження розвитку захворювань, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення;

3) контролю за раціональним використанням ресурсів галузі (кадрових, фінансових, матеріально-технічних).

Додаткові витрати суб’єктів господарювання не виникнуть
Сфера інтересів громадян
1) збереження та укріплення здоров’я кожного громадянина, попередження розвитку захворювань, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності;

2) своєчасність і якість надання медичної допомоги громадянам України

Додаткові витрати громадян відсутні

7. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акту.

Термін дії проекту акту необмежений (безтерміновий).

8. Прогнозні значення показників результативності

Прогнозні значення показників наступні:

  • розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів — не передбачено тому, що проектом наказу передбачено запровадження правового механізму визначення порядку диспансеризації населення;
  • розмір коштів і час, що витрачатимуться суб’єктами господарювання та/або фізичними особами, пов’язаними з виконанням вимог акта — додаткових витрат та часу не передбачається тому, що в Проекті наказу передбачено запровадження правового механізму порядку диспансеризації;
  • кількість суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта — дія акта поширюється на усі суб’єкти господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з наданням медичною допомоги населенню України;
  • рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта — вище-середнього. Проект Наказу знаходився на сайті МОЗ для проходження процедури громадського обговорення. Після набуття чинності наказ буде опубліковано в щотижневику «Аптека» та в газеті «Урядовий кур’єр».

9. Заходи, з допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта здійснюється до набрання чинності цього регуляторного акта шляхом аналізу статистичних даних.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися через рік після набрання чинності цього регуляторного акта шляхом аналізу статистичних даних в порівнянні з базовим відстеженням.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись по показникам результативності регуляторного акта МОЗ АР Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Строк виконання заходів повторного відстеження результативності регуляторного акта не більше ніж сорок п’ять робочих днів.

Про диспансеризацію населення

З метою реалізації Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року, затвердженої Законом України від 22.01.2010 № 1841-VI, постанов Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров’я» та від 13.06.2007 № 815 «Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року», наказу МОЗ від 06.08.2010 № 658 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 23.03.2010 № 251»

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1.1. Порядок диспансеризації населення (далі — Порядок), що додається.

1.2. Анамнестичну анкету, що додається.

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Довести цей наказ до кожного закладу охорони здоров’я.

2.2. Забезпечити:

2.2.1. Організацію проведення диспансеризації населення відповідно до Порядку та вимог чинного законодавства, зокрема медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) надання медичної допомоги на засадах доказової медицини.

2.2.2. Кадрове та матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я, що проводять диспансеризацію населення, насамперед закладів первинного рівня надання медичної допомоги.

2.2.3. Проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів хворим, виявлених при диспансеризації, у разі потреби — в умовах стаціонару.

2.2.4. Послідовність та виключення дублювання при проведенні диспансеризації населення між різними закладами охорони здоров’я.

2.3. Підвищення рівня відповідальності керівників органів та закладів охорони здоров’я за обсяги, якість та ефективність диспансеризації.

2.4. Залучення висококваліфікованих спеціалістів закладів охорони здоров’я до проведення диспансеризації населення, у тому числі профпатологів, онкологів, фтизіатрів.

2.5. Проведення роз’яснювальної роботи серед населення щодо мети, завдань та необхідності проведення диспансеризації.

2.6. Широке впровадження заходів стосовно пропаганди та формування здорового способу життя.

3. Вищим медичним навчальним закладам III-IV рівнів акредитації та закладам післядипломної освіти, науковим установам МОЗ та Національної академії медичних наук:

3.1. Активізувати роботу щодо проведення наукових досліджень з питань диспансеризації населення.

3.2. Брати участь у проведенні диспансеризації населення.

4. Інституту сімейної медицини Національної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, Українському інституту стратегічних досліджень:

4.1. Забезпечити проведення спільно із профільними науковими установами наукових досліджень щодо наукового обґрунтування медико-соціальної профілактики на первинному рівні надання медичної допомоги.

4.2. Спільно із профільними головними позаштатними спеціалістами МОЗ опрацювати моделі медико-соціальної профілактики та типові профілактичні програми.

4.3. Вивчати та щороку узагальнювати передовий досвід закладів охорони здоров’я щодо диспансеризації різних категорій населення.

4.4. Спільно із профільними науковими установами та головними позаштатними спеціалістами МОЗ щороку проводити експертну оцінку якості профілактичної роботи та диспансеризації населення.

4.5. Забезпечити науково-методичне керівництво, консультативну допомогу та контроль за проведенням роботи, узагальнення та аналіз матеріалів щодо диспансеризації населення.

4.6. Вивчити та опрацювати питання щодо диспансеризації здорових осіб та осіб із факторами ризику.

4.7. Розробити уніфіковану інформаційну систему обліку диспансеризації населення та контролю її якості.

5. Першому заступнику Міністра, головному державному санітарному лікарю України (Риженко С.А.)., Департаменту санітарно- епідеміологічного нагляду (Мухарська Л.М.), головним державним санітарним лікарям адміністративних територій забезпечити:

5.1. Участь санітарно-епідеміологічних закладів у диспансеризації населення відповідно до Порядку.

5.2. Контроль за виконанням комплексних планів оздоровлення середовища життєдіяльності людини та протиепідемічних заходів.

6. Управлінню освіти і науки (Волосовець О. П.), вищим медичним навчальним закладам усіх рівнів акредитації та закладам післядипломної освіти:

6.1. Внести зміни до програм навчання та підвищення кваліфікації медичних працівників у частині збільшення годин на вивчення питань диспансеризації населення.

6.2. Забезпечити підготовку студентів вищих медичних навчальних закладів та перепідготовку курсантів закладів післядипломної освіти з питань диспансеризації населення.

6.3. При складенні планів виконання науково-дослідних робіт надавати перевагу темам, пов’язаним з проведенням диспансеризації населення.

7. Заступникам Міністра (Бідний В. Г., Мостовенко Р. В.), Департаменту розвитку медичної допомоги (Хобзей М. К.), Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення (Моісеєнко Р. О.):

7.1. Забезпечити контроль та надання практичної допомоги органам та закладам охорони здоров’я з питань організації проведення диспансеризації населення.

7.2. Продовжити вивчення передових форм та методів організації та проведення диспансеризації населення.

8. Українському інституту стратегічних досліджень, МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням (головним управлінням) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Всеукраїнському, обласним (республіканському в Автономній Республіці Крим, міським у містах Києві та Севастополі) центрам здоров’я переглянути та розширити випуск методичних та наглядних матеріалів з питань диспансеризації різних контингентів населення.

9. Українському інституту стратегічних досліджень, Департаменту розвитку медичної допомоги (Хобзей М.К.), Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення (Моісеєнко Р.О.), Департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності (Левицький О.І.) переглянути норми навантаження лікарів та молодших спеціалістів з вищою медичною освітою щодо проведення ними диспансеризації населення.

10. Центру медичної статистики (Голубчиков М. В.) забезпечити проведення обліку звітності щодо диспансеризації населення та контролю її якості.

11. Вважати такими, що втратили чинність накази МОЗ:

  • від 29.10.1999 № 261 «Про поліпшення проведення диспансерних оглядів та оздоровлення сільського населення»;
  • від 08.12.2000 № 327 «Про відновлення диспансеризації населення та запровадження моніторингу стану його здоров’я»;
  • від 03.05.2001 № 168 «Про оптимізацію диспансеризації населення на етапі реформування системи охорони здоров’я в Україні».

12. Департаменту розвитку медичної допомоги (Хобзей М. К.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

13. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

14. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Міністра, головного державного санітарного лікаря України Риженка С. А., заступників Міністра Бідного В. Г., Мостовенко Р. В.

ПОРЯДОК
диспансеризації населення

1. Загальні положення

Подальший розвиток та удосконалення профілактичного напрямку галузі охорони здоров’я, який спрямований на попередження захворювань, охорону та зміцнення здоров’я кожного громадянина України, в значній мірі залежить від успішності проведення диспансеризації населення.

Беручи до уваги, що стратегією розвитку вітчизняної охорони здоров’я передбачено запровадження обов’язкового державного медичного страхування, диспансеризація населення стане передумовою до переходу на медичне страхування.

Профілактичний напрямок галузі охорони здоров’я включає низку заходів, зокрема:

  • санітарних та протиепідемічних (оздоровлення середовища життєдіяльності людини; здійснення державного санітарно- епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’ я населення);
  • формування здорового способу життя, розвиток фізичної культури та спорту.

Профілактика захворювань передбачає здійснення спільних профілактичних заходів багатьма центральними органами виконавчої влади та відомствами, громадськими організаціями, розширення наукових досліджень, спрямованих на попередження та зниження рівня захворюваності та поширеності хвороб, збереження та укріплення здоров’я населення.

Профілактичні заходи, насамперед, мають бути спрямовані на боротьбу з найбільш розповсюдженими та небезпечними захворюваннями, насамперед серцево-судинними, онкологічними, хворобами ендокринної системи, органів дихання тощо.

Діяльність органів та закладів охорони здоров’я має носити комплексний характер та включати широкий спектр заходів, що передбачають попередження та своєчасне виявлення захворювань, оздоровлення та лікування хворих, динамічне спостереження за станом здоров’я населення.

Особлива увага має приділятися попередженню захворювань, охороні здоров’я дітей та матерів.

Для здійснення диспансеризації населення необхідно наступне:

  • мобілізація та раціональне використання кадрових та матеріально-технічних ресурсів закладів охорони здоров’я;
  • проведення наукових досліджень з питань диспансеризації населення;
  • розроблення єдиної уніфікованої інформаційної системи обліку диспансеризації населення;
  • посилення роботи по формуванню здорового способу життя.

2. Мета диспансеризації населення

Основною метою диспансеризації населення є:

  • здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування, збереження та укріплення здоров’я населення,
  • попередження розвитку захворювань;
  • зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення;
  • збільшення активного довголіття.
  • Диспансеризація включає:
  • щорічний медичний огляд населення з проведенням визначеного обсягу лабораторних та інструментальних обстежень;
  • додаткове обстеження осіб, які цього потребують;
  • виявлення осіб з факторами ризику, що спричиняють виникнення та розвиток захворювань;
  • своєчасне виявлення захворювань;
  • розробка та проведення комплексу необхідних медичних та соціальних заходів, динамічного спостереження за станом здоров’я населення.

Диспансеризація проводиться закладами охорони здоров’я за участю вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, наукових установ, центральних та місцевих органів виконавчої влади, відомств, установ та організацій.

Територіальні органи охорони здоров’я або визначені ними заклади організовують бригади спеціалістів із закладів охорони здоров’я обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим, міського — у містах Києві та Севастополі) підпорядкування, вищих навчальних медичних закладів усіх рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, наукових установ для диспансерного огляду дорослого та дитячого населення у районах та містах відповідної адміністративній території, насамперед у сільських населених пунктах, які мають проблеми кадрового та матеріально-технічного забезпечення диспансеризації. Зазначені бригади спеціалістів забезпечуються необхідними медичним обладнанням та транспортними засобами.

Під час проведення диспансеризації населення необхідно передбачити:

  • постійне підвищення рівня та якості щорічних медичних оглядів та диспансерного спостереження за станом здоров’я населення з проведенням необхідного обсягу обстежень;
  • удосконалення технічного забезпечення щорічних медичних оглядів та диспансерного спостереження;
  • забезпечення обліку проведених обстежень та оздоровчих заходів на кожного пацієнта.

3. Управління та планування проведення диспансеризації населення

Управління та планування диспансеризації населення здійснюють органи та заклади охорони здоров’я.

Персональна відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників органів та закладів охорони здоров’я.

Організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи або заклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території.

Планування заходів з організації диспансеризації здійснюється дільничними лікарями (лікарями загальної практики — сімейної медицини, далі — ЗПСМ).

З цієї метою здійснюється персоніфікований облік усього населення, яке проживає на території обслуговування дільничного лікаря (лікаря ЗПСМ) або яке приписалось до нього.

Після проведення персоніфікованого обліку населення, яке підлягає диспансеризації, здійснюється розподіл контингентів по групах:

  • діти першого та другого року життя;
  • діти дошкільного віку від 3 до 6-7 років (в організованих колективах) та діти, які не відвідують дошкільні заклади;
  • школярі віком до 15 років;
  • підлітки 15-17 років;
  • дорослі.

При проведенні диспансеризації дорослого населення у першу чергу планується проведення профілактичних оглядів таких категорій населення:

  • ветеранів ВВВ та прирівняних до них категорій;
  • осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
  • працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі;
  • студентів вищих навчальних закладів та інших категорій населення, що не увійшли до цього переліку.

При диспансеризації населення зберігаються періодичні профілактичні огляди (проводяться в установленому порядку) окремих груп населення (працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі; працівників харчових, лікувально-профілактичних, дитячих дошкільних та інших закладів) з одночасним обов’язковим проведенням обсягу обстежень, передбаченим цим наказом.

При проведенні щорічної диспансеризації осіб, які підлягають періодичним оглядам, необхідно сумістити строки їх проведення та розширити програму обстежень, обов’язкову для всього населення, за рахунок спеціальних обстежень та за участі лікарів спеціалістів.

З урахуванням запланованих контингентів населення, які підлягають диспансеризації у поточному році, складаються графіки оглядів.

3.1. Проведення диспансеризації дітей віком до 18 років.

Дільничний педіатр (лікар- лікар ЗПСМ) оглядає дітей щорічно. Діти перших трьох років життя оглядаються дільничним педіатром (лікарем ЗПСМ) диференційовано, частота оглядів залежить від віку та стану здоров’я дитини при народженні.

Дільничний педіатр (лікар ЗПСМ) та молодший спеціаліст з вищою медичною освітою при проведенні профілактичних оглядів використовують скринінг-програми для визначення контингентів дітей, які підлягають оглядам лікарями спеціалістами.

У разі відсутності у закладах охорони здоров’я відповідної адміністративної території лікарів спеціалістів з патології дитячого віку, огляди дітей у декретовані строки здійснюють лікарі спеціалісти, які надають медичну допомогу дорослому населенню (у разі наявності відповідних документів).

Лікар стоматолог щорічно здійснює дітям санацію після попереднього огляду зубів та ротової порожнини.

Молодший спеціаліст з вищою медичною освітою проводить:

  • скринінг тести;
  • антропометричні вимірювання;
  • попередню оцінку фізичного та нервово-психічного розвитку дитини;
  • вимірювання гостроти слуху;
  • вимірювання гостроти зору;
  • туберкулінові проби.

3.2. Проведення диспансеризації дорослого населення.

При щорічних оглядах проводиться:

  • збір анамнестичних даних відповідно до Анамнестичної анкети, затвердженої цим наказом;
  • антропометричні вимірювання (ріст, вага);
  • вимірювання артеріального тиску;
  • пальпація молочних залоз, гінекологічний огляд жінок з 18 років (при відсутності патології — 1 раз на 3 роки), у дівчат з 15 років (за їх поінформованою згодою) — пальцьове ректальне або бімануальне обстеження;
  • вимірювання гостроти слуху;
  • вимірювання гостроти зору;
  • аналіз крові (вимірювання ШЗЕ, гемоглобіну, лейкоцитів, цукру, холестерину);
  • аналіз сечі на білок;
  • ЕКГ (з 15 років — щороку);
  • вимірювання внутриочного тиску (після 40 років);
  • рентгенологічне обстеження органів грудної клітки — 1 раз на 2 роки;
  • маммографія жінкам (з 40 років — 1 раз на 2 роки);
  • УЗД простати чоловікам (з 40 років — 1 раз на 2 роки);
  • пальцьове обстеження прямої кишки (з 30 років);
  • пневмотахометрія;
  • огляд дільничним лікарем (лікарем ЗПСМ);
  • огляд лікарями спеціалістами за показами.

Зазначений обсяг обстежень при диспансеризації населення є обов’язковим.

Адміністративні території та заклади охорони здоров’я, які мають достатні матеріально-технічні та кадрові ресурси, можуть проводити щорічні диспансерні огляди населення із залученням більш широкого кола спеціалістів та більшим обсягом лабораторних та інструментальних обстежень.

По мірі впровадження сучасних медичних технологій та методів диспансеризації обсяги обов’язкового обстеження населення при диспансеризації будуть розширені.

4. Організація роботи щодо проведення диспансеризації населення

Диспансеризація населення проводиться виключно у відповідності до обов’язкового обсягу досліджень, визначених Порядком.

Територіальні органи охорони здоров’я:

  • розробляють загальний план диспансеризації населення на відповідній адміністративній території;
  • розраховують та забезпечують потребу у кадрах, додатковому технічному оснащенні, реактивах тощо;
  • організовують підготовку необхідної кількості бланків облікової документації;
  • уточнюють чисельність населення, яке підлягає диспансеризації;
  • забезпечують участь усіх закладів охорони здоров’я, клінік та кафедр вищих медичних навчальних закладів усіх рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти у проведенні диспансеризації, додатковому обстеженні осіб, які цього потребують, диспансерному спостереженні за хворими та особами з факторами ризику, у тому числі для диспансерного обстеження дорослих та дітей віком до 18 років районів (насамперед сільських) та міст з проблемами кадрового та матеріально- технічного забезпечення диспансеризації;
  • забезпечують бригади необхідним обладнанням та транспортними засобами;
  • спільно із засобами масової інформації, центрами здоров’я забезпечують населення доступною інформацією щодо мети, завдань та порядку проведення диспансеризації населення.

4.1. Організація роботи з диспансеризації дитячого віком до 18 років.

Керівники закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу дітям на відповідній адміністративній території:

  • планують обсяг робіт по диспансеризації;
  • складають графіки огляду дітей у закладах охорони здоров’я, дошкільних закладах, будинках дитини, загальноосвітніх закладах, школах — інтернатах тощо;
  • узгоджують графіки огляду дітей із адміністраціями зазначених закладів;
  • здійснюють підготовку відповідних приміщень у зазначених закладах для проведення оглядів;
  • організовують планову санітарно-просвітню роботу з батьками (опікунами) щодо мети та завдань щорічної диспансеризації дітей.

Дільничні педіатри (лікарі ЗПСМ):

організовують щорічний персоніфікований облік дітей по віку, місцю проживання або навчання, місцю медичного спостереження;

  • складають графіки огляду дітей;
  • здійснюють санітарно-просвітню роботу з батьками (опікунами) щодо мети та завдань диспансеризації дітей.
  • Дільничні молодші спеціалісті з вищою медичною освітою (молодші спеціалісті з вищою медичною освітою за спеціальністю ЗПСМ):
  • під контролем дільничного педіатра (лікаря ЗПСМ) складають списки дітей з урахуванням віку, місця виховання, навчання (сім’я, дошкільний заклад, школа тощо), місця медичного спостереження;
  • проводять санітарно-просвітню роботу з батьками (опікунами) щодо необхідності диспансеризації дітей;
  • запрошують дітей визначених категорій на огляди відповідно до укладеного графіку.

Молодші спеціалісті з вищою медичною освітою дитячого дошкільного закладу, школи тощо:

  • під контролем лікаря складають списки дітей;
  • готують необхідні для огляду приміщення та медичне обладнання;
  • інформують батьків (опікунів) щодо графіку проведення диспансеризації.

Профілактичні огляди дітей, які не відвідують дитячі дошкільні заклади, здійснюються в умовах дитячих закладів охорони здоров’я.

Профілактичний огляд дітей, які відвідують дошкільні заклади, а також школярів, здійснюється лікарями спеціалістами дитячих закладів охорони здоров’я по місцю виховання (навчання) дитини або в умовах дитячого закладу охорони здоров’я.

Плановий огляд дітей дільничним педіатром (лікарем ЗПСМ) або лікарями інших спеціальностей включає:

  • дослідження стану здоров’я здоров’я дитини;
  • комплексну оцінку стану здоров’я з визначенням групи здоров’я;
  • призначення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів.

Дані огляду дитини заносяться до історії розвитку дитини (форма 112/о) та медичної карти дитини (форма 026/о).

При виявленні відхилень з боку окремих органів та тканин та при невизначеному діагнозі призначаються додаткові консультації лікарів спеціалістів та додаткові лабораторні та функціонально-діагностичні обстеження.

Після визначення групи здоров’я в залежності від захворювання або відхилення у стані здоров’я призначаються лікувально-оздоровчі заходи, включаючи, у разі потреби, стаціонарне, санаторне лікування та відновлювальну терапію в амбулаторних умовах.

4.2. Організація роботи з диспансеризації дорослого населення.

Керівники закладів охорони здоров’я на відповідній адміністративній території:

  • забезпечують роботу закладів (підрозділів закладів) охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу (далі — ПМСД) населенню:
  • забезпечують організацію обліку населення на відповідній адміністративній території або контингенту, прикріпленого до відомчого або іншого закладу;
  • визначають обсяги робіт по диспансеризації населення з урахуванням специфіки контингенту (вік, стать, соціальний, професійний рівень), наявності промислових підприємств, організацій та установ, навчальних закладів на території обслуговування тощо;
  • визначають потребу у необхідному додатковому медичному обладнанні, матеріалах, реактивах, кількості бланків для проведення диспансеризації населення;
  • розробляють графіки роботи лікарів, молодших спеціалістів з вищою медичною освітою, лікувально-діагностичних служб з метою забезпечення проведення диспансерних оглядів у прийнятний для працюючих час з використанням часу увечері та на вихідних;
  • проводять інструктивно-методичні наради з організаційних питань здійснення диспансеризації населення з працівниками закладів охорони здоров’я;
  • забезпечують населення доступною інформацією щодо мети, завдань, місця та порядку проведення оглядів із зазначенням кабінетів та часу їх роботи;
  • використовують різноманітні форми для проведення диспансеризації населення: самостійні звернення населення до закладів охорони здоров’я (за виключенням звернень при захворюваннях в гострому періоді), активні виклики осіб для щорічного диспансерного огляду, відвідування на дому хронічних хворих та осіб похилого віку, виклики бригад.

Керівники закладів охорони здоров’я, які обслуговують підприємства (установи) промисловості, будівництва, транспорту тощо узгоджують плани графіки оглядів з адміністрацією підприємств (установ) та профспілками.

Провідна роль в здійсненні диспансеризації населення належить дільничному лікарю (лікарю ЗПСМ).

Дільничні лікарі (лікарі ЗПСМ) під керівництвом закладів охорони здоров’я:

  • організовують щорічний персоніфікований облік населення на території обслуговування або прикріпленого контингенту з урахуванням місця його медичного спостереження (заклад охорони здоров’я на території обслуговування, на місці роботи, у тому числі у закладах відомчого підпорядкування, тощо);
  • визначають обсяг роботи;
  • планують послідовність та беруть участь у проведенні профілактичних оглядів населення;
  • координують роботу усіх спеціалістів та служб по диспансеризації населення;
  • проводять лікувально-оздоровчі заходи населенню за індивідуальними планами;
  • проводять динамічне спостереження за особами, які потребують диспансерного спостереження;
  • проводять роз’яснювальну роботу щодо мети та завдань диспансеризації.

Лікарі терапевти у закладах охорони здоров’я, що забезпечують медичною допомогою установи промисловості, транспорту тощо, здійснюють роботу по диспансеризації прикріплених контингентів у тому ж обсязі, що і дільничні лікарі (лікарі ЗПСМ). Окрім того, з урахуванням особливостей виробництва, характеру професійних чинників опрацьовують річні та місячні плани диспансеризації, об’єднуючи їх з проведення періодичних профілактичних оглядів, уточнюють обов’язковий обсяг обстежень.

Лікарі інших спеціальностей:

  • беруть участь у проведенні диспансеризації дорослого населення за показами у відповідності до Порядку та чинного законодавства;
  • здійснюють динамічне спостереження за особами з виявленою патологією (відповідно до спеціальності);
  • проводять лікувально-оздоровчі заходи для хворих та осіб з факторами ризику.

Молодші спеціалісти з вищою медичною освітою:

  • здійснюють облік та реєстрацію населення на території обслуговування або прикріпленого контингенту;
  • уточнюють списки населення на території обслуговування або прикріпленого контингенту у комунальних службах або шляхом відвідування населення вдома;
  • проводять з населенням роз’яснювальну роботу щодо необхідності диспансеризації населення;
  • узгоджують з лікарем строки проведення оглядів;
  • забезпечують явку осіб відповідно до узгоджених графіків;
  • забезпечують виконання комплексу лікувально-оздоровчих заходів.

Дані огляду (у поточному році), проведених в обсягах, передбачених цим Порядком, та оцінка стану здоров’я незалежно від того, де проводився огляд (у закладах первинного рівня надання медичної допомоги, в стаціонарних умовах або іншому закладі охорони здоров’я) мають бути враховані та не дублюватися при диспансеризації. Після проведення чергового періодичного огляду, доповненого обов’язковими при щорічній диспансеризації обстеженнями, результати заносяться до «Карти обліку диспансеризації» та передаються до закладу охорони здоров’я за місцем проживання пацієнта.

5. Методика проведення диспансеризації

Дорослого населення

На осіб, які вперше звернулися до закладу охорони здоров’я (окрім звернень з приводу гострих захворювань) та на осіб, запрошених на диспансеризацію, у реєстратурі підбирається медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о), яка передається дільничному лікарю (лікарю ЗПСМ).

У закладах (підрозділах закладів) ПМСД:

  • заповнюється Анамнестична анкета, затверджена цим наказом;
  • здійснюється рівномірний розподіл осіб, які підлягають диспансеризації, по кабінетах у відповідності до Порядку;
  • направлення, у разі потреби, на консультацію та обстеження до інших закладів охорони здоров’я.

По закінченню обстеження молодші спеціалісти з вищою медичною освітою закладів (підрозділів закладів) ПМСД отримують від діагностичних служб та лікарів спеціалістів висновки обстежень і передають їх дільничному терапевту (лікарю ЗПСМ).

Дільничні лікарі (лікарі ЗПСМ) здійснюють огляд, визначають, у разі потреби, необхідні додаткові обсяги обстежень та консультації лікарів спеціалістів, визначають групу диспансерного нагляду.

За результатами диспансеризації та додаткового обстеження та консультацій визначають такі контингенти:

1) здорові (Д I) — особи, які не пред’ являють жодних скарг, в анамнезі та огляді яких не виявлено хронічних захворювань або порушень функції окремих органів та тканин. Серед них виділяють категорію осіб з «граничними станами», які потребують спостереження (виявлені незначні відхилення від визначених меж норми у величинах артеріального тиску та інших фізіологічних характеристик, які не впливають на функціональну діяльність організму);

2) практично здорові (Д II) — особи, які мають в анамнезі гостре або хронічне захворювання, але не мають загострень протягом декілька років;

3) хворі, які потребують лікування (Д III),

  • особи з компенсованим перебігом захворювання, рідкими загостреннями, нетривалою втратою працездатності;
  • особи з субкомпенсованим перебігом захворювання, частою та тривалою втратою працездатності;
  • особи з декомпенсованим перебігом захворювання, стійкими патологічними порушеннями, що призводять до стійкої втрати працездатності.

У кожній групі слід враховувати осіб з факторами ризику виникнення захворювань (виробничого, побутового, генетичного характеру).

Здорові та практично здорові особи передаються для обліку та спостереження до закладів (підрозділів закладів) ПМСД (1 раз на рік). Хворі підлягають спільному динамічному спостереженню у дільничних лікарів (лікарів ЗПСМ) та лікарів спеціалістів відповідного профілю (спостереження за схемою відповідного захворювання).

У здійсненні диспансеризації населення провідним є дільничний лікар (лікар ЗПСМ), до обов’язків яких входить:

  • безпосереднє здійснення обліку населення та його оглядів;
  • забезпечення взаємозв’язку та послідовності у роботі з лікарями спеціалістами;
  • розподіл населення на групи диспансерного спостереження;
  • відбір хворих, які підлягають диспансерному спостереженню;
  • забезпечення проведення усіх необхідних діагностичних та лікувально-оздоровчих заходів;
  • направлення на госпіталізацію та санаторно-курортне лікування;
  • надання рекомендацій та здійснення контролю за дотриманням режиму праці, відпочинку, харчування тощо.

В умовах сільської місцевості дільничний лікар (лікар ЗПСМ) визначає контингенти хворих, які потребують диспансерного спостереження, з урахуванням забезпечення сільських закладів охорони здоров’я кадровими та матеріально-технічними ресурсами. Організація динамічного спостереження та проведення лікувально-оздоровчих заходів здійснюється у відповідності до Порядку.

Керівники закладів охорони здоров’я забезпечують контроль за виконанням індивідуальних планів оздоровлення хворих, розробляють план лікувально-оздоровчих заходів по закладу.

З метою раціонального розподілу та використання ресурсів (кадрових, фінансових, матеріально-технічних) на основі визначення контингентів та обсягу обстежень проводяться розрахунки потреби в оглядах та дослідженнях, за результатами диспансерних оглядів — потреби в оздоровчих заходах (амбулаторно- поліклінічному, стаціонарному, санаторно-курортному лікуванні, працевлаштуванні, дієтичному харчуванні, організації занять фізкультурою та спортом).

Керівники закладів охорони здоров’я проводять спільну роботу із керівниками підприємств (установ, організацій) щодо формування здорового способу життя.

6. Взаємозв’язок та послідовність у роботі закладів охорони здоров’я при проведенні диспансеризації

Для усунення дублювання, поліпшення якості, повноти обсягу обстежень керівник закладу (підрозділу закладу) ПМСД забезпечує отримання інформації від закладів охорони здоров’я, які беруть участь у проведенні диспансеризації населення на території обслуговування або прикріпленого населення.

Молодший спеціаліст з вищою медичною освітою (дільнична або за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина») регулярно перевіряє контингенти осіб, які направлені на додаткові обстеження, запрошує заклади охорони здоров’я або пацієнтів щодо їх проведення.

У разі якщо особа пройшла медичне обстеження або окремі огляди, лабораторно- діагностичні дослідження у цьому або іншому закладі охорони здоров’я, їх результати мають бути використані при диспансеризації, якщо їх давність не перевищує 6 місяців з моменту обстеження у минулому році або протягом календарного року. Тривалість додаткового обстеження при диспансеризації не повинна перевищувати 7 днів.

При кожному черговому огляді під час динамічного спостереження лікар перевіряє та уточнює раніше встановлений діагноз, вносить необхідні доповнення та зміни, визначає лікувальні заходи та частоту повторних оглядів з урахуванням змін у перебігу захворювання та соціально-побутових умов, а також визначає необхідність переводу в іншу групу диспансерного спостереження; за показами проводяться необхідні консультації та додаткові дослідження.

Наприкінці року дільничний лікар (лікар ЗПСМ) проводить аналіз результатів диспансеризації, якості диспансерного огляду та динамічного спостереження.

Жіночі консультації (центри), стоматологічні заклади та інші спеціалізовані заклади (центри, диспансери) беруть участь в обстеженні населення, здійснюють диспансерне спостереження за виявленими хворими відповідно до профілю, здійснюють необхідні лікувально-оздоровчі заходи, проводять санітарно-просвітницьку та виховну роботу серед населення, здійснюють послідовність з територіальними закладами охорони здоров’я шляхом направлення відповідної інформації.

Вищі медичні навчальні заклади усіх рівнів акредитації, заклади післядипломної освіти, наукові установи здійснюють організаційно- методичну допомогу на рівні області (республіки в Автономній Республіці Крим, місті — у містах Києві та Севастополі), а також проводять диспансерне спостереження хворих лікарями вузько-профільних спеціальностей. У разі потреби беруть участь у проведенні щорічних оглядів населення шляхом формування лікарських бригад з виїздом на місця.

Стаціонарні заклади охорони здоров’я проводять диспансеризацію госпіталізованих хворих під час перебування їх у стаціонарі у відповідності із визначеним обсягом, якщо вона не була проведена до госпіталізації у цьому календарному році.

Проведені пацієнту лабораторно- діагностичні, функціональні та інші обстеження під час перебування у стаціонарі заносяться до виписки з історії хвороби, передаються до закладу (підрозділу закладу) ПМСД та враховуються при диспансеризації населення.

7. Інформаційна автоматизована система медичних профілактичних оглядів населення

Автоматизовані системи для організації та проведення профілактичних медичних оглядів мають включати:

1. Систему планування та обліку диспансеризації населення адміністративної території.

Основні завдання: планування, облік, аналіз та складення статичної звітності щодо диспансеризації населення на відповідній адміністративній території.

Має бути тісно пов’язана із загальною інформаційною системою галузі охорони здоров’я, зокрема у частині ведення централізованих реєстрів осіб, які отримують спеціалізовану медичну допомогу.

2. Систему профілактичних медичних оглядів організованих категорій населення.

Основні завдання:

  • автоматизована обробка даних лабораторних, функціональних, антропометричних, анамнестичних та інших досліджень;
  • формування інформації про кожного пацієнта за результатами оглядів дільничними лікарями (лікарями ЗПСМ) та лікарями спеціалістами;
  • встановлення діагнозу захворювань;
  • планування, облік та контроль за проведенням диспансерних оглядів організованих колективів населення, визначення їх профпридатності;
  • складення графіків оздоровчих заходів та статистичної звітності.

3. Систему комплексних медичних оглядів населення.

Основні завдання:

  • організація долікарського обстеження населення з використанням стандартних лабораторно-інструментальних методів, заповнення анамнестичного запитальника;
  • обробка результатів огляду з виявленням осіб, які мають патологічні зміни у стані здоров’я, та направлення їх на додаткове обстеження до лікарів спеціалістів;
  • створення реєстру населення, яке підлягає диспансеризації.

8. Критерії ефективності диспансеризації населення

Основним критерієм ефективності диспансеризації є рівень здоров’я населення, який повинен вимірюватися методом експертної оцінки по зменшенню інтенсивності факторів ризику, зниженню рівня захворюваності, зміні груп диспансерного спостереження.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
М.К.Хобзей

В.о. директора Департаменту материнства,
дитинства та санаторного забезпечення
В.В.Залеська

Анамнестична анкета

1. Загальна інформація.

1.1. Дата проведення анкетування: рік, місяць, число.

1.2. Прізвище, ім’я, по-батькові (повністю).

1.3. Номер медичної документації у закладі (підрозділі закладу) первинного рівня надання медичної допомоги.

1.4. Рік народження (повністю).

1.5. Місце проживання: місто (селище, село тощо), вулиця, номер дому, номер квартири.

1.6. Контактний телефон.

2. Перенесені захворювання.

2.1. Туберкульоз (так — 1, ні — 2).

2.2. Хвороби органів кровообігу: гострий інфаркт міокарду (так — 1, ні — 2), гіпертонічна хвороба (так — 3, ні — 4), хронічна ішемічна хвороба серця (так — 5, ні — 6), тромбофлебіт (так — 7, ні — 8), варикозне розширення вен (так — 9, ні — 10), інші (так — 11, ні — 12).

2.3. Ревматизм (так — 1, ні — 2).

2.4. Цукровий діабет (так — 1, ні — 2).

2.5. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразка шлунку та 12-палої кишки (так — 1, ні — 2), гастрит (так — 3, ні — 4), хронічний холецистит (так — 5, ні — 6), інші (так — 7, ні — 8).

2.6. Хронічні захворювання легень: бронхіт (так — 1, ні — 2), пневмонія (так — 3, ні — 4), емфізема легень (так — 5, ні — 6), бронхіальна астма (так — 7, ні — 8), інші (так — 9, ні — 10).

2.7. Захворювання нервової системи (так — 1, ні — 2).

2.8. Хвороби нирок (так — 1, ні — 2).

2.9. Порушення слуху (так — 1, ні — 2).

2.10. Порушення зору (так — 1, ні — 2), глаукома (так — 3, ні — 4).

2.11. Операції: на щитоподібній залозі (так — 1, ні — 2), на органах грудної клітки (так — 3, ні — 4), черевної порожнини (так — 5, ні — 6), на придаткових пазухах носу (так — 7, ні — 8), на очах (так — 9, ні — 10), видалення мигдалин (так — 11, ні — 12), інші операції (так — 13, ні — 14).

2.12. Травми та забій голови (так — 1, ні — 2), хребта (так — 3, ні — 4), кінцівок (так — 5, ні — 6), інші травми та забій (так — 7, ні — 8).

2.13. Новоутворення (так — 1, ні — 2).

3. Основні скарги:

3.1. Головний біль (1), головокружіння (2), шум в голові (3), порушення пам’яті (4), слабкість або параліч м’язів кінцівок, обличчя (5), часткове порушення речі (6), нетривале порушення зору на один або обидва ока (7), короткотривала втрата свідомості (8), тремтіння кінцівок, голови, нестійкість (9).

3.2. Зниження зору 91), біль в очах (2), виділення з очей (3), швидка втомлюваність очей (4), райдужні круги перед очима (5).

3.3. Часта нежить (1), ангіни (2), бронхіти (3), запалення легень (4), тривала та періодична охриплість (5), порушення нюху (6), наявність виділень з вух (7), зниження та тривале зниження слуху (8), наявність шуму у вухах або почуття закладеності (9).

3.4. Кашель постійний (1), виділення при кашлі харкотиння (2), задишка при підйомі (3) приступи задухи або відчуття браку повітря (4), кровохаркання (5), підвищення температури ввечері (6).

3.5. Неприємні відчуття у грудній порожнині (1), почуття тиску або важкості, болі в області серця (2), грудини (3), лівої руки (4), під лівою лопаткою при ходьбі (5), у спокої (6), серцебиття (7), перебої (8), задишка (9).

3.6. Загальна слабкість (1), погіршення апетиту (2), нудота (3), блювота (4), відрижка (5), печія (6), гіркота у роті (7), схуднення (8), жовтяниця (11), свербіж шкіри (12).

3.7. Біль у животі (так — 1, ні — 2).

3.8. Біль у попереку (так — 1, ні — 2).

3.9. Біль в області задньопрохідного отвору (1), наявність кров’яних виділень (2).

3.10. Виділення зі статевих органів: слизові (1), гнійні (2), пінисті (3), кров’яні (4), свербіж зовнішніх статевих органів (5).

3.11. Порушення сечовиділення: часте (1), рясне хворобливе (2), набряк нижніх кінцівок (3), обличчя (4), зміна кольору сечі (5).

3.12. Біль у хребті (1), верхніх кінцівках (2), нижніх кінцівках (3), суглобах (4).

3.13. Безпричинна спрага (1), зміна ваги (2), порушення статевої функції у чоловіків (3).

3.14. Висипка на шкірі або слизових оболонок (1), сухість шкіри (2).

4. Наявність у найближчих родичів (батьків, сестер, братів, бабусь, дідусів) таких захворювань:

4.1. Крововиливу у мозок (інсульт) (так — 1, ні — 2).

4.2. Бронхіальна астма (так — 1, ні — 2).

4.3. Алкоголізм, зловживання алкоголем (так — 1, ні — 2).

4.4. Цукровий діабет (так — 1, ні — 2).

4.5. Гіпертонія (так — 1, ні — 2).

4.6. Інфаркт міокарду (так — 1, ні — 2).

4.7. Стенокардія (серцевий приступ) (так — 1, ні — 2).

4.8. Підвищена вага тіла (ожиріння) (так — 1, ні — 2).

4.9. Глаукома (так — 1, ні — 2).

4.10. Камні жовчного міхура (так — 1, ні — 2).

4.11. Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки (так — 1, ні — 2).

4.12. Хвороби щитоподібної залози (зоб, тиреотоксикоз) (так — 1, ні — 2).

4.13. Алергологічні захворювання (так — 1, ні — 2).

4.14. Батьки померли до 60 років від крововиливу у мозок або інфаркту (так — 1, ні — 2).

4.15. Психічні захворювання (так — 1, ні — 2), суїциди (так — 3, ні — 4).

5. Спосіб життя.

5.1. Стреси та нервові перевантаження (так — 1, ні — 2).

5.2. Куріння (так — 1, ні — 2).

5.3. Зловживання алкоголем (так — 1, ні — 2).

5.4. Малорухливий спосіб життя (так — 1, ні — 2).

5.5. Заняття фізичною культурою (так — 1, ні — 2).

5.6. Наявність сім’ї (так — 1, ні — 2).

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
М.К.Хобзей