Україні необхідна Державна програма з гематології

8 листопада 2010 о 14:20
954
Спеціальності :

Україні необхідна Державна програма з гематології5 листопада 2010 р. під стінами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України відбулася акція, у якій взяли участь представники громадського об’єднання хворих на гемофілію. Пацієнти та їх близькі звернулися до керівників МОЗ  України з проханням прояснити ситуацію щодо забезпечення хворих необхідними препаратами та посприяти у вирішенні цього питання в окремих областях, де ліки мають закуповуватися за кошти місцевого бюджету.

Перший заступник міністра охорони здоров’я України Віктор Лисак запросив активістів об’єднання до свого кабінету, де у переговорах також взяли участь головний позаштатний гематолог МОЗ України Василь Новак та завідувач сектору безпеки донорської крові Євген Мороз.

Віктор Лисак поінформував присутніх, що останні торги щодо закупівлі фактора згортання крові VIII для хворих на гемофілію вже завершені 4 листопада поточного року. «Така тривала процедура була викликана декількома чинниками. По-перше: пізно прийнятий державний бюджет. По-друге: учасники ринку маніпулювали процесом і дії їх були спрямовані на те, аби продати свою продукцію за невиправдано завищеною ціною. Така ситуація продовжувалася тривалий час. Більше того, на одному з передостанніх тендерів 3 учасники ринку із 4 взагалі зірвали проведення тендера, відмовившись від участі, добре знаючи, що тендер з однією компанією проводити не можна. Однак, проводячи постійні перемовини, МОЗ України вдалося не лише завершити торги, але й зекономити 40% державних коштів від стартової ціни. МОЗ України може діяти лише у межах законодавства і тих квот, які виділила держава. На жаль, далеко не все залежить від нас», — зазначив перший заступник міністра.

За результатами переговорів учасники вирішили підготувати листи за підписом міністра Зіновія Митника на адреси голів обл­держадміністрацій з проханням забезпечити хворих необхідною кількістю препаратів. Крім того, наголосив В. Лисак, назріла необхідність прийняти Державну програму з гематології, концепція якої розроблена МОЗ України і нині перебуває на громадському обговоренні. Метою Програми є вдосконалення та підвищення ефективності надання медичної допомоги пацієнтам із пухлинними та непухлинними захворюваннями крові, кровотворної та лімфоїдної систем, зокрема хворим на гемостазіопатії вродженого та набутого генезу, шляхом впровадження клінічних протоколів і стандартів лікування на основі нових сучасних діагностичних, лікувальних та реабілітаційних методологій; підвищення рівня доступності для хворих трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин в Україні; підвищення рівня виживаності та одужання, поліпшення якості життя пацієнтів зі злоякісними та незлоякісними хворобами крові, кровотворної та лімфоїдної систем.

Адже проблема лікування хворих із порушеннями системи гемостазу потребує невідкладного вирішення на державному рівні. Тромбофілії та претромботичні стани вродженого і набутого генезу лежать в основі тромбозів — одного з найбезпечніших та найпоширеніших різновидів ускладнень багатьох захворювань, які також притаманні особам похилого віку. Так, частота лише венозних тромбозів у осіб віком до 50 років становить 0,6%, віком 60 років — 1,3%, віком 75 років — 4,5% (від 6 до 45 осіб на 1000 осіб відповідно). Необхідно зазначити, що протягом тривалого періоду за кордоном застосовують високовартісні лікарські засоби антикоагулянтної дії на основі природних антикоагулянтів антитромбіну ІІІ, протеїну С тощо, сучасні алгоритми антико­агулянтної та дезагрегантної терапії, які потребують ширшого впровадження в Україні.

Надзвичайно актуальною проблемою гемостазіології також є діагностика та лікування геморагічних діатезів, основну частку серед яких становлять коагулопатії та тромбоцитопатії, такі як гемофілія А, гемофілія В та хвороба Віллебранда. Інвалідизація осіб із порушеннями в системі гемостазу виникає, як правило, ще в дитячому віці і становить понад 80% при тяжких формах гемофілії та хворобі Віллебранда (в Україні на сьогодні нараховується 2531 особа-інвалід). До 50-річного віку доживає лише кожен четвертий пацієнт, хоча у розвинених країнах тривалість їх життя практично не відрізняється від тривалості життя здорових осіб, а інвалідизація не перевищує 10%. Базовим лікуванням пацієнтів із цією патологією є замісна трансфузійна терапія препаратами, що містять дефіцитні протеїни (VIII, IX фактори згортання крові), недостатня активність яких є причиною надмірної кровоточиво­сті. Переважна більшість таких препаратів отримується шляхом виділення з плазми крові на станціях переливання крові (центрах крові), проте забезпечення ними є незадовільним і становить лише 14,0% потреби. Препарати, які отримують в Україні, не проходять інактивації щодо вірусів і містять відносно невелику кількість зазначених дефіцитних факторів. При низькій ефективності лікування існує значний ризик передачі трансмісивних інфекцій, перш за все — ВІЛ, гепатиту В і С та пріонів. Понад 85% пацієнтів із гемофілією мають супутні інфекційні захворювання внаслідок трансфузій компонентів крові та препаратів плазми крові.

В Україні рідше використовують препарати зарубіжного виробництва — концентровані чи рекомбінантні VIII, ІХ, VII фактори згортання крові, забезпечення якими становить приблизно 10%. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я річна потреба у факторі VIII (IX) становить в середньому 2–4 МО на кожного жителя, або 30 000–70 000 МО на 1 хворого на гемофілію. У 2009 р. в Україні показник забезпечення пацієнтів із гемофілією та хворобою Віллебранда становив 5920 МО на 1 хворого. На сьогодні вартість лікування гемофілії А становить приблизно 4 грн. за 1 МО для плазмових факторів та 6 грн. — за 1 МО для рекомбінантних препаратів. Виходячи з цього, для лікування лише гемофілії А та хвороби Віллебранда в Україні необхідно 370–740 млн грн. Впровадження поширеного у розвинених країнах профілактичного лікування та лікування в домашніх умовах (наказ МОЗ України від 30.07.2010 р. № 647) дозволить знизити витрати на 20% за рахунок зменшення кількості ортопедичних та хірургічних втручань у цих пацієнтів.

У зв’язку з високою вартістю надання гематологічним хворим сучасної, відповідно до міжнародних та вітчизняних клінічних протоколів і стандартів, медичної допомоги протягом тривалого часу залишається в Україні актуальною проблемою. На сьогодні забезпечення гематологічної служби препаратами хіміотерапії першої лінії пацієнтів із лейкемією та іншими злоякісними гематологічними захворювання не перевищує 20%, а новими високоефективними препаратами таргетної дії — менше 8–10%, що є наслідком недостатнього фінансування гематологічної служби. Для реалізації права хворих на високоефективне лікування необхідно впровадити низку системних заходів, що потребує комплексного програмного підходу на державному рівні.

«Для таких кроків нам необхідна ваша підтримка», — наголосив В. Лисак, звертаючись до представників організації, додавши, що лише за їх активної участі у цьому процесі справа швидше зрушить з місця, адже у затвердженні таких програм, крім МОЗ України, також беруть участь Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство юстиції та ін.

Прес-служба «Українського медичного часопису», фото Сергія Бека