Реклама в номере 4(114) – VII/VIII 2016

ГЛІКОЗИЛЬОВАНИЙ ГЕМОГЛОБІН — МАРКЕР ПРОГРЕСУВАННЯ ДІАБЕТИЧНОЇ ДИСЛІПІДЕМІЇ ТА УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-го ТИПУ

Скибчик В. А., Соломенчук Т.Н.

Резюме. Мета дослідження — вивчити взаємозв’язок між розладами вуглеводного обміну, критерієм яких є патологічно підвищений рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1с), та змінами ліпідного спектра крові у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ) та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Обстежено 102 пацієнти віком від 43 до 80 років (в середньому — 61,1±1,1 року): 64 (62,7%) чоловіки і 38 (37,3%) жінок. Дослідження включало: визначення рівня HbA1с та основних показників ліпідного спектра крові, аналіз анамнезу та клінічного перебігу ІМ. Встановлено, що у пацієнтів з гострим ІМ і ЦД 2-го типу тривала неконтрольована передінфарктна гіперглікемія, критерієм якої є патологічно підвищений рівень HbA1с, прискорює розвиток і прогресування діабетичної дисліпідемії. Підвищений рівень HbA1с свідчить не тільки про стан передінфарктної компенсації супутнього ЦД, але й свідчить про вираженість атерогенних змін ліпідного спектра крові. У групах хворих із рівнем HbA1с в межах 8–10% і понад 10% показники діабетичної дисліпідемії достовірно гірші, ніж в осіб з рівнем HbA1с нижче 8%. Підвищення рівня HbA1с і погіршення показників ліпідного спектра крові супроводжується частішим розвитком ускладнень ІМ, гіршим клінічним перебігом і прогнозом у хворих.

Этот текст доступен только в “Украинский”.

Если вы заметили ошибку выделите текст с ошибкой и нажмите Ctrl + Enter чтобы сообщить об этом редакции