Президент України Віктор Янукович звернувся із щорічним Посланням до Верховної Ради

6 червня 2013 о 17:39
479

Як зазначається у щорічному посланні Глави Держави до народних депутатів України, пріоритетність розвитку та реформування вітчизняної сфери охорони здоров’я зумовлена високою чутливістю сучасного суспільства до становища у цій сфері, якісне поліпшення якого не лише безпосередньо впливатиме на поліпшення умов та якості життя широких верств населення, а й водночас сприятиме зменшенню витрат громадян на отримання неякісних послуг з охорони здоров’я, втрат суспільства від погіршення якості людського капіталу.

Наявні проблеми системи охорони здоров’я в Україні мають багатоаспектний комплексний характер, що зумовлює необхідність оновлення політики охорони здоров’я, розроблення та реалізації нових стратегій і програм. Завдання для національної системи охорони здоров’я в умовах економічної нестабільності мають визначатися сучасними українськими реаліями затяжної медико-демографічної кризи, економічною ситуацією в країні, реальним станом медичної сфери й одночасно відповідати міжнародному баченню шляхів розвитку медицини, постійно вдосконалюватися та оновлюватися відповідно до суспільних змін і наукових досягнень. Успішна боротьба з реальними загрозами для здоров’я населення зумовлюється застосуванням інтегрального міжсекторального підходу на програмно-цільовій основі. Вирішення проблем громадського здоров’я потребує поліпшення визначальних його детермінантів, скорочення поширеності чинників ризику, впровадження сучасних стратегій профілактики та формування здорового способу життя.

Нині потреби в амбулаторній терапевтичній i спецiалiзованiй консультативній допомозі не задовольняються в середньому на 47,0%; у реабiлiтацiйному полiклiнiчному лiкуваннi — на 81,0%; в органiзацiї стацiонарiв удома — на 71,1%; у швидкiй медичнiй допомозi — на 32,5%; стацiонарному інтенсивному лiкуваннi — на 26,2%; у соцiально-побутовому обслуговуваннi — на 20,5%.

Диспропорційність у фінансово-організаційній структурі сфери охорони здоров’я виявляється у зміщенні акценту з первинної на вторинну і третинну ланки; в розподілі коштів між медичними закладами залежно від ресурсних показників (кількості ліжок, штатних посад тощо), що зумовлює екстенсивний розвиток цих закладів; кошторисному фінансуванні медичних закладів, яке призводить до відсутності мотивації їхнього керівництва до підвищення якості діяльності та ефективного використання фінансів.

Розвиток сфери охорони громадського здоров’я в Україні відбувається з урахуванням положень Європейської політики в охороні здоров’я «Здоров’я-2020», схваленої восени 2012 р. і зверненої до всіх структур державного управління та всього суспільства і на міжнародному, і на національному та місцевому рівнях.

У сучасних умовах перед системами охорони здоров’я постали нові завдання зі зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медико-санітарної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, скорочення нерівності та забезпечення справедливості в охороні здоров’я; завдання модернізації інфраструктури, її адаптації до потреб у наданні допомоги при хронічних неінфекційних хворобах.

Продовжується відпрацювання кроків щодо реформування вітчизняної сфери охорони здоров’я в пілотних регіонах. Формується розгалужена мережа первинної ланки медичної допомоги: створюються центри первинної медико-санітарної допомоги в усіх пілотних регіонах, відпрацьовуються нові механізми фінансування закладів охорони здоров’я, які дають змогу розпорядникам коштів спрямовувати їх на найбільш нагальні потреби лікувальних закладів; задля наближення якісної медичної допомоги та раннього виявлення захворювань до населення сільських районів організовуються виїзні консультації в селах пілотних регіонів.

У межах реалізації Національного проекту «Нове життя» вже створено 10 перинатальних центрів, де народилися понад 25 тис. дітей, триває робота з відкриття ще десяти. Створення високотехнологічних перинатальних центрів знижує материнську й дитячу смертність, значно поліпшує якість медичного супроводу жінок та новонароджених.

За даними Держстату України, у 2012 р. в Україні зареєстровано найнижчу за останні 20 років смертність дітей віком до 1 року — 8,5 випадка на 1 тис. народжених живими. Аналогічна тенденція материнської смертності, яка у 2012 р. знизилася на 26% — до 12,48 на 100 тис. народжених живими.

Відбулися суттєві зміни у фармацевтичному секторі, зокрема встановлено граничні оптово-відпускні ціни, розширено перелік соціально орієнтованих ліків, зафіксовано диференційовані роздрібні надбавки до закупівельної ціни залежно від вартості лікарських засобів, запроваджено механізм визначення порівняльних (референтних) цін і відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості ліків за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Запроваджено обов’язкову перевірку виробництва лікарських засобів на відповідність вимогам Належної виробничої практики (GMP) перед їхньою реєстрацією та перереєстрацією в Україні, що дасть змогу підвищити якість і доступність лікарських засобів для населення.

Водночас перетворення у сфері охорони здоров’я супроводжуються низкою негативних тенденцій, у тому числі:

  • перший етап реформування неоднозначно та переважно негативно сприйнятий медичною спільнотою;
  • первинній ланці катастрофічно не вистачає кадрів, деякі населені пункти не мають жодного працюючого пункту медичної допомоги, а поліклінічна та стаціонарна допомога віддаляються від сільського населення на 30–40 км і більше;
  • доступність медичної допомоги знижується через непродумані дії окремих посадових осіб, які зводять оптимізацію мережі закладів охорони здоров’я до ліквідації частини з них;
  • служба швидкої медичної допомоги працює в умовах тотального недофінансування (особливо в непілотних регіонах), що, відповідно, призводить до погіршення показників її роботи (запізнення на виклики, неможливість надати потрібну допомогу, кадровий голод тощо).

Крім того, незважаючи на постійне підвищення посадових окладів протягом 2010–2012 рр., середня заробітна плата медичних працівників залишається однією з найнижчих по Україні. Так, у 2012 р. вона становила 2201 грн., що на 37% менше за середню заробітну плату у промисловості, на 63% менше, ніж у фінансовому секторі, на 13% — ніж у працівників освіти.

За підсумками 2012 р. становище дещо поліпшилося. Водночас за 2012 р. середня заробітна плата по економіці зросла майже на 15%, а в галузі охорони здоров’я — на 23,8%.

Загострюється проблема забезпеченості кадрами, особливо на рівні первинної ланки: укомплектованість лікарями склала 80,6% (від 85,1% на рівні обласних лікарень до 69,2% у селищних лікарських амбулаторіях).

Розрив між потребами за чисельністю населення та наявними штатними посадами лікарів становить 47,1 тис. одиниць. Особливо гострою ця проблема є для первинної ланки.

Через недофінансування поточних і капітальних видатків закладів охорони здоров’я доступність безоплатної медичної допомоги в повному обсязі за медичними стандартами стала неможливою. Вартість лікарських засобів та їх невідповідність стандартам якості створюють значні труднощі у призначенні адекватного лікування.

Тож для підвищення ефективності реформування системи охорони здоров’я, на думку В. Януковича, необхідно вжити таких заходів:

  • в усіх регіонах активізувати розширення мережі первинної медичної допомоги, зокрема забезпечити доступність закладів згідно з визначеним МОЗ України нормативом доступності, провівши (з урахуванням досвіду пілотних регіонів) реорганізацію первинної медичної допомоги та створивши центри первинної медичної допомоги як юридичні особи;
  • продовжити укріплення первинної ланки надання медичної допомоги та популяризацію інституту сімейного лікаря, підвищити мотивацію медичних працівників для перекваліфікації за спеціальністю «сімейна медицина», у тому числі завдяки реалізації місцевих програм стимулювання;
  • модернізувати регіональні системи екстреної медичної допомоги на виконання ухваленого у 2012 р. Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (в тому числі затвердити регіональний план функціонування та розвитку системи екстреної медичної допомоги, а також регіональний план заходів на 2013–2014 рр. щодо будівництва, реконструкції, ремонту й утримання в належному стані вулиць і доріг, функціонування яких є пріоритетним для системи екстреної медичної допомоги), приділивши першочергову увагу розширенню мережі пунктів базування бригад та оновленню санітарного автотранспорту, у тому числі за рахунок місцевих джерел;
  • активізувати підготовку і затвердження медичних стандартів та уніфікованих клінічних протоколів для захворювань і станів, що найчастіше трапляються в роботі лікаря загальної практики — сімейної медицини, у практиці надання екстреної медичної допомоги;
  • розпочати модернізацію вторинної (спеціалізованої) ланки медичної допомоги, зокрема в межах реалізації пілотного проекту щодо реформування системи охорони здоров’я у Він­ницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві, у тому числі завдяки апробації в окремих закладах охорони здоров’я нової моделі бюджетного фінансування на основі вартості медичної допомоги для груп пацієнтів, пов’язаних із певними захворюваннями;
  • змінити принцип визначення нормативів забезпеченості закладів охорони здоров’я, насамперед штатними одиницями, лікарняними ліжками, що впливають на розрахунок фінансової забезпеченості у сфері охорони здоров’я;
  • здійснити перехід до визначення обсягів ресурсного забезпечення закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, на підставі планів-схем госпітальних округів, планів перспективного розвитку кожного закладу охорони здоров’я, результатів аналізу, оцінки медичних потреб і обсягу надання медичної допомоги, кадрового забезпечення;
  • передати у власність відповідних територіальних громад державні заклади охорони здоров’я, що належать до сфери управління Мінінфраструктури України, МОЗ України та надають медичну допомогу населенню, у тому числі за професійною, не пов’язаною зі станом здоров’я людини ознакою;
  • продовжити в межах Національного проекту «Нове життя» — нова якість охорони материнства та дитинства» розбудову мережі сучасних перинатальних центрів (у кожному регіоні) для надання високоспеціалізованої медичної допомоги вагітним, породіллям і новонародженим;
  • запровадити заходи щодо забезпечення населення доступними і якісними лікарськими засобами та виробами медичного призначення, в тому числі у спосіб удосконалення нормативно-правової бази фармацевтичної галузі, її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами, надання підтримки вітчизняним виробникам лікарських засобів, стимулювання розроблення та виробництва основних лікарських засобів із застосуванням сучасних технологій для виробництва препаратів із вищим рівнем ефективності, модернізації технологічних процесів;
  • внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» та «Про затвердження Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір»;
  • розробити основні засади державної політики стосовно громадян похилого віку в Україні, які охоплюватимуть різні сфери життєдіяльності цієї категорії громадян (зайнятість, медицина, освіта протягом життя, соціальний захист) і регулюватимуть взаємодію медичних і соціальних служб (зокрема щодо надання хоспісної та паліативної допомоги).

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.president.gov.ua

 

// <![CDATA[
iS='‘);
// ]]>