Вікова залежність динаміки активності нейтрофільних ефекторів вродженого імунітету у хворих на рак щитовидної залози після радіойодотерапії

23 жовтня 2012
1222
Резюме

Досліджували вікову залежність активності нейтрофільних гранулоцитів (НФ) у прооперованих хворих із диференційованим раком щитовидної залози без віддалених метастазів напередодні та через 6 діб; 1; 3 і 6 міс після курсу радіойодотерапії. Активність НФ визначали у цитотоксичному тесті з використанням спектрофотометрії. Встановлено, що у пацієнтів старшого віку цей показник знижується протягом 6 міс після радіойодотерапії порівняно з вихідним значенням, а у молодших хворих — підвищується через 6 діб і 3 міс та знижується через 6 міс після радіойодотерапії порівняно з показником до початку терапії. У пацієнтів старшого віку активність НФ до і після радіо­йодотерапії була значно нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку, що свідчить про наявність вікової залежності.

Вступ

Відомо, що серед загальної кількості злоякісних захворювань частка раку щитовидної залози (РЩЗ) становить у середньому 0,5–3%. Проте незважаючи на відносну рідкісність та відносно сприятливий перебіг, діагностика та лікування РЩЗ привертає до себе увагу внаслідок зростання захворюваності та соціальної настороженості до променевої терапії в постчорнобильський період. Найбільш поширеним гістологічним типом диференційованого РЩЗ (ДРЩЗ) є папілярна (≈80% випадків) та фолікулярна (≈15% випадків) форми. Метастази папілярного РЩЗ здебільшого поширюються лімфогенним, а фолікулярного — гематогенним шляхом. Вважають, що наявність регіонарних метастазів підвищує смертність через 5 років у хворих із папілярною карциномою у 3,3 раза, з фолікулярною — у 7,6 раза. У хворих із фолікулярним РЩЗ ризик виникнення рецидиву на 80% вищий, ніж у пацієнтів із папілярним РЩЗ, а наявність регіонарних метастатичних уражень підвищує ризик на 40% (Берштейн Л.М., 2007; Мельниченко Г.А. и соавт., 2008).

Найчастіше ДРЩЗ виявляють у осіб віком <55 років (≈65%). У дітей та пацієнтів молодого віку ДРЩЗ має більш агресивний перебіг, хоча прогноз у них кращий. Встановлено, що найважливішими прогностичними факторами ДРЩЗ є наявність віддалених метастазів та вік пацієнта >45 років (Процик В.С. та співавт., 2000; Цыб А.Ф. и соавт., 2004).

Алгоритм лікування ДРЩЗ включає тиреоїдектомію, радіойодотерапію (РЙТ) та супресивну гормонотерапію L- тироксином. Використання РЙТ є найбільш ефективним засобом атрофії залишкової тканини ДРЩЗ із метою кращого виявлення і лікування регіонарних та віддалених метастазів. Радіойод у вигляді водного розчину натрію йодиду (Na131I) або в інкапсульованій формі при прийомі всередину добре накопичується резидуальною тканиною та високодиференційованими клітинами тиреоїдної карциноми. Руйнівну дію на клітини тиреоїдної карциноми здійснюють β-частки 131I, які у тканині мають невеликий пробіг (0,5–2,6 мм). Крім того, опромінення всього тіла, і зокрема периферичної крові, відбувається за рахунок глибоко проникаючих γ-квантів, ушкоджувальна дія яких реалізується спочатку при накопиченні радіонукліду в залишковій тканині та метастазах ДРЩЗ, а потім — під час виведення його з організму. Виявилося, що поглинена доза на критичні органи, в тому числі й на червоний кістковий мозок, після курсу РЙТ становить в середньому 0,5 Гр. При цьому багаторазове використання високих активностей 131I збільшує променеве навантаження на тканини організму (Гарбузов П.И. и соавт., 2007; Мельниченко Г.А. и соавт., 2008; Milas Z. et al., 2011; American Thyroid Association Taskforce On Radioiodine Safety, 2011).

Вважається, що тканини молодого організму більш чутливі до опромінення. З іншого боку, період напіввиведення 131I із периферичної крові прооперованих дітей та молодих дорослих із ДРЩЗ коротший за аналогічний показник у хворих старшого віку, що деякою мірою може зменшувати опромінення здорових тканин та клітин периферичної крові (Цыб А.Ф. и соавт., 2004).

Імунна система належить до найбільш чутливих до радіоактивного опромінення, особливо на рівні кістковомозкових попередників. До того ж вразливість клітин імунної системи підвищується з віком внаслідок зниження їхньої здатності відновлювати функції після дії опромінення (Аклеев А.В., 2007).

Важливу роль у боротьбі організму з пухлиною та ускладненнями хвороби відіграє стан вродженого імунітету — природних клітин-кілерів (natural killer (NK-)cells), макрофагів, поліморфноядерних нейтрофільних гранулоцитів (НФ) тощо. Разом з тим роль НФ в онкогенезі неоднозначна, оскільки завдяки імунорегуляторним властивостям вони можуть проявляти як протипухлинну, так і пропухлинну активність. Вважають, що на ранній стадії росту пухлини весь свій цитотоксичний потенціал — активні форми кисню (АФК), цитокіни, протеолітичні ферменти, білки гранул тощо — НФ спрямовують на протипухлинну активність, а на пізніх стадіях ці клітини сприяють мутагенезу, ангіогенезу, поширенню пухлини та прогресуванню хвороби (Бережная Н.М., Чехун В.Ф., 2005; Мальцева В.Н., Сафронова В.Г., 2009). Крім того, НФ теж перебувають під впливом малігнізованих клітин, що виробляють цитокіни, як у разі культури тиреоїдних клітин KHM-5M, отриманої з недиференційованого РЩЗ, яка активно продукує інтерлейкін-8 — активатор хемотаксичної активності НФ (Yoshida М. et al., 1992).

Відомо, що НФ периферичної крові здатні проявляти спонтанну і стимульовану цитотоксичну активність проти різних клітин-мішеней — трансформованих та нормальних (Cortens M. et al., 1980; Dallegri F. et al., 1984). Лізис клітин-мішеней НФ можуть здійснювати за допомогою кисеньзалежних механізмів з участю АФК (О2-, *ОН, ОCl тощо) і кисеньнезалежних механізмів за допомогою дегрануляції білків (мієлопероксидази, серинових протеаз, дефензинів, перфорину, гранзиму В тощо). Як свідчать результати експериментальних дослідждень, розвиток імуногенної пухлини в організмі мишей супроводжується запальною реакцією, збільшенням кількості й розміру НФ в осередку запалення та збільшенням продукції АФК ізольованими НФ (Поцелуева М.М. и соавт., 2005). Тому визначення стану НФ за наявності онкологічної патології є актуальним і може мати прогностичне значення. Дослідження цитотоксичної активності НФ у хворих на ДРЩЗ різного віку після РЙТ залежно від наявності метастазів у літературі не представлено.

Мета дослідження — з’ясувати вплив РЙТ на цитотоксичну активність НФ периферичної крові хворих молодого віку із ДРЩЗ без віддалених метастазів у динаміці та порівняти з відповідним показником у хворих старшого віку.

Об’єкт і методи дослідження

Досліджували активність НФ у прооперованих хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів, які проходили РЙТ у ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» НАМН України та Національному інституті раку. Пацієнтів за віком розподілили на дві групи. До 1-ї включено 26 пацієнтів молодого віку (5 (19%) чоловіків та 21 (81%) жінку), середній вік яких становив 28,6±1,1 року, усі з папілярною карциномою, розповсюдженням ТI–ТIII. У 11 (42%) осіб були регіонарні метастази в лімфовузли шиї чи середостіння. До 2-ї групи ввійшли 33 хворих старшого віку (8 (24%) чоловіків та 25 (76%) жінок), середній вік — 52,6±1,5 року. Серед них фолікулярна карцинома була діагностована у 9 (27%) випадках, розповсюдження пухлини ТI–ТIII мали 24 (73%) хворих, ТIV — 9 (27%) осіб, 14 (42%) пацієнтів мали регіонарні метастази. Більшість пацієнтів обох груп отримали 1–2 курси РЙТ. Дослідження проводили напередодні прийому Na131I та через 6 діб; 1; 3 та 6 міс після РЙТ (3815–4170 МБк). Дві контрольні групи складалися з донорів відповідного віку і статі.

Виділення НФ із периферичної крові проводили у градієнті щільності Histopaque-1,119 г/мл («Sigma», США) після виділення лімфоцитів у градієнті щільності Histopaque-1,077 г/мл та від­окремлення еритроцитарної маси за допомогою 10% розчину желатину («Генезис», Україна). Для дослідження функції НФ, окрім спонтанної, визначали індуковану цитотоксичну активність НФ після інкубації з ліпополісахаридом (ЛПС) E. coli O111:B4 («Difco», СШA) або конканаваліном-А (Кон-А) («Sigma», США). Спонтанну активність НФ визначали за методом F. Dallegri та співавторів (1984) у нашій модифікації (Захарченко Т.Ф., 2009). Мітоген-індуковану цитотоксичність НФ визначали за модифікованим методом M Cortens та співавторів (1980). Оцінка цитотоксичної активності НФ базується на спектрофотометричному визначенні кількості гемоглобіну, який вивільнився зі зруйнованих ефекторами клітин-мішеней (мишачі еритроцити) у процесі їх поєднаної інкубації. Активність НФ визначали за індексом цитотоксчиності.

Cтатистичне опрацювання одержаних даних проводили з використанням комп’ютерних програм Microsoft Excel, BioStat та критерію Стьюдента (t). Результати оцінювали за рівнем значущості (p).

Результати та їх обговорення

Таблиця 1. Динаміка цитотоксичної активності НФ у хворих на ДРЩЗ молодого віку без віддалених метастазів після РЙТ (M±m)
Контрольна група Індекс цитотоксичності, %
до РЙТ через 6 діб через 1 міс через 3 міс через 6 міс
Спонтанна активність
33,0±1,2(n=25) 27,6±1,6(n=26) 37,2±1,71, 2(n=22) 29,5±2,4(n=9) 34,6±1,22(n=13) 19,0±1,91, 2(n=7)
Індукована ЛПС активність
44,8±1,83(n=25) 37,6±2,11, 3(n=14) 51,5±2,31, 2, 3(n=10) 41,4±2,13(n=7) 45,3±1,42, 3(n=9) 25,6±3,21, 2, 3(n=7)
Індукована Кон-А активність
48,1±4,63(n=10) 43,8±6,03(n=9) 50,6±6,63(n=6) 41,3±3,33(n=7) 43,4±2,52, 3(n=7) 30,8±2,81, 2, 3(n=7)
У табл. 1 та 2: р<0,05: 1Достовірна різниця порівняно з контрольною групою (донори); 2достовірна різниця порівняно з показниками до РЙТ; 3достовірна різниця порівняно з показниками без індукції; 4 р<0,001: достовірна різниця порівняно з пацієнтами 1-ї групи.

Результати дослідження активності НФ у донорів та прооперованих хворих молодого віку (1-ша група) без віддалених метастазів ДРЩЗ напередодні та у різні строки після курсу РЙТ наведено в табл. 1. Виявлено, що у донорів активність НФ, індукованих ЛПС, достовірно вища в 1,4 раза, а індукованих Кон-А — вища в 1,5 раза, ніж активність НФ без стимуляції, що свідчить про високу здатність цих гранулоцитів відповідати на мітогени, а також про їхній високий резервний потенціал.

Дослідження спонтанної цитотоксичної активності НФ у хворих молодого віку без віддалених метастазів показало, що у групі до проведення РЙТ активність цих клітин відносно донорів знижена (27,6±1,6% проти 33,0±1,2%). Дослідження індукованої цитотоксичної активності НФ виявило, що у цих хворих після інкубації з ЛПС активність НФ також достовірно знижена (37,6±2,1% проти 44,8±1,8%), після інкубації з Кон-А — знижена, але ця різниця не сягає рівня статистичної значущості.

Результати дослідження динаміки активності НФ у хворих на ДРЩЗ молодого віку без віддалених метастазів у різні терміни після проведення РЙТ свідчать про хвилеподібний характер змін показника. Так, через 6 діб після РЙТ спонтанна активність корелює з індукованою активністю НФ порівняно з вихідним значенням. При цьому спонтанна активність НФ підвищується в 1,35 раза (37,2±1,7% проти 27,6±1,6%), індукована ЛПС — підвищується в 1,4 раза (51,5±2,3% проти 37,6±2,1%), індукована Кон-А — має тенденцію до підвищення. Через 1 міс після проведення РЙТ спонтанна та індукована активність НФ у хворих молодого віку не зазнає істотних змін порівняно з вихідними значеннями та недостовірно відрізняється від відповідних показників у донорів. Через 3 міс після РЙТ активність НФ у цих хворих знову підвищується порівняно з вихідним значенням: спонтанна — в 1,25 раза, індукована ЛПС — в 1,2 раза. Через 6 міс після РЙТ спонтанна та індукована ЛПС активність НФ знижується в 1,5 раза, індукована Кон-А — в 1,4 раза порівняно з вихідним значенням. Все це свідчить про порушення функції НФ під впливом РЙТ, яке триває протягом 6 міс.

При зіставленні показника індукованої активності НФ в усіх групах після РЙТ із відповідним показником спонтанної активності цих клітин виявлено достовірне підвищення індукованої активності НФ, що свідчить про здатність НФ відповідати на стимуляцію мітогенами в умовах РЙТ, а також про збереження резервного потенціалу цих лейкоцитів.

Таблиця 2. Динаміка цитотоксичної активності НФ у хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів різних вікових груп після РЙТ (M±m)
Контрольна група Основні групи Індекс цитотоксичності, %
до РЙТ через 6 діб через 1 міс через 3 міс через 6 міс
33,0±1,2(n=25) 1-ша група 27,6±1,61(n=26) 37,2±1,71, 2(n=22) 29,5±2,4(n=9) 34,6±1,22(n=13) 19,0±1,91, 2(n=7)
31,7±1,2(n=15) 2-га група 24,1±0,91, 4(n=33) 20,0±0,81, 2, 4(n=14) 18,0±1,01, 2, 4(n=25) 22,5±1,41, 2, 4(n=20) 17,2±1,31, 2, 4(n=17)

Результати дослідження цитотоксичної активності НФ у хворих без віддалених метастазів ДРЩЗ молодого віку (1-ша група) порівняно зі старшими хворими (2-га група) наведено в табл. 2. Спонтанна цитотоксична активність НФ у молодих донорів порівняно зі старшими донорами змінюється недостовірно, що свідчить про відсутність істотної вікової залежності щодо цього показника у здорових осіб. У різні періоди після РЙТ функція НФ у хворих різного віку має істотну відмінність. Так, у 2-й групі спонтанна активність НФ після РЙТ знижена протягом 6 міс, у 1-й групі цей показник достовірно підвищений у дуже ранній термін (6 діб) та через 3 міс після РЙТ, нормалізується через 1 міс та знижується через 6 міс після проведення РЙТ.

При порівнянні спонтанної цитотоксичної активності НФ у хворих до проведення РЙТ та у різні строки після РЙТ залежно від віку було відзначено, що активність НФ у молодих (середній вік — 28,6±1,1 року) пацієнтів вища, ніж у хворих старшого віку (середній вік — 52,6±1,5 року). Відмінність показників у цих групах, очевидно, від­ображає особливості імунологічного стану, стадії онкологічного захворювання, наявність метастазів, впливу РЙТ, а також різний функціональний резерв НФ та різну здатність до відновлення.

За даними літератури, порівняння абсолютної кількості НФ у здорових донорів різного віку показало значне зниження цього показника лише у старечому віці (≥85 років). З віком порушується продукція АФК у відповідь на N-форміл-пептид, фагоцитарна і перетравлювальна здатність НФ, але міграція та адгезія НФ не відрізняються від показників в осіб молодого віку (Polignano A. et al., 1994).

Виявлене нами пригнічення активності НФ у хворих на ДРЩЗ молодого віку ще до отримання РЙТ може бути зумовлене гіпотиреозом пацієнтів, на фоні якого проводили РЙТ, оскільки тиреоїдні гормони можуть впливати на функцію НФ. Отримані дані узгоджуються з нашими попередніми результатами у хворих на ДРЩЗ старшого віку, в яких також було відзначено зниження цитотоксичної активності НФ ще до РЙТ (Захарченко Т.Ф. и соавт., 2011).

Показане підвищення активності НФ через 3 міс після РЙТ може відображати опосередкований вплив на ці клітини тирео­їдних гормонів. З джерел літератури відомо, що у хворих на РЩЗ призначення тиреотропний гормон (ТТГ)-супресивної терапії L-тироксином після РЙТ призводить до підвищення продукції АФК та рівня внутрішньоклітинного вільного Са2+ НФ крові у відповідь на хемотаксичний препарат N-форміл-пептид (Marino F. et al., 2006). Підвищення активності НФ також відзначено під час дослідження функції цих клітин у людей, опромінених малими дозами радіації під час аварії на ЧАЕС, в якому показано стимуляцію окисної здатності НФ (Коляда Т.И. и соавт., 2007). З іншого боку, зниження активності НФ може бути зумовлене зниженням активності ферментів гранул цих лейкоцитів — лужної фосфатази та мієлопероксидази — під дією низької дози опромінення, що було продемонстровано in vitro (Тимошевский А.А. и соавт., 2001) а також у медичних працівників, які контактують із радіонуклідами і які з діагностичною метою приймали 131I або 99 mTc (Milacic S., 2009). Це свідчить про неоднозначну реакцію НФ на низькодозове випромінювання.

Отже, виявлено істотніше зниження активності НФ після РЙТ у хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів старшого віку порівняно з дорослими хворими молодшого віку. Це свідчить про більш виражену недостатність у хворих старшого віку ефекторної (захисної) функції НФ у боротьбі з раком, супроводжувальною інфекцією, запаленням та можливими ускладненнями. Порушення активності НФ під впливом РЙТ підтверджує необхідність розробки методів імунокорекції, можливість і доцільність їх застосування у комплексному лікуванні та реабілітації хворих на ДРЩЗ з метою покращання якості їхнього життя.

Висновки

У хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів цитотоксична активність НФ до курсу РЙТ достовірно нижча, ніж у донорів, незалежно від віку.

Дослідження динаміки спонтанної та міо­ген-індукованої цитотоксичної активності НФ (6 діб; 1; 3 та 6 міс) після РЙТ у хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів різних вікових груп виявило істотну відмінність. У осіб молодшого віку динаміка активності НФ має хвилеподібний характер. Через 6 діб і 3 міс після РЙТ спонтанна та індукована ЛПС активність НФ підвищуються порівняно з вихідним значенням, а через 6 міс ці показники знижуються у ≥1,4 раза. На відміну від цього, у хворих старшого віку спонтанна цитотоксична активність НФ знижена протягом усіх 6 міс після РЙТ.

Нижча цитотоксична активність НФ у хворих на ДРЩЗ без віддалених метастазів старшого віку до та в усі строки після РЙТ свідчить про меншу здатність цих ефекторів вродженого імунітету протидіяти раку та вищу ймовірність виникнення у хворих старшого віку ускладнень і можливої пролонгації хвороби.

Список використаної літератури

  • Аклеев А.В. (2007) Реакции тканей на хроническое воздействие ионизирующего излучения. Радиац. биология. Радиоэкология, 49(1): 5–20.
  • Бережная Н.М., Чехун В.Ф. (2005) Иммунология злокачественного роста. Наукова думка, Київ, 792 с.
  • Берштейн Л.М. (2007) Рак щитовидной железы: эпидемиология, эндокринология, факторы и механизмы канцерогенеза. Практич. онкология, 8(1): 1–8.
  • Гарбузов П.И., Дроздовский Б.Я., Родичев А.А. и др. (2007) Радиойодтерапия рака щитовидной железы. Практич. онкология, 8(1): 42–45.
  • Захарченко Т.Ф. (2009) Визначення цитотоксичної активності нейтрофілів у хворих на рак щитовидної залози з віддаленими метастазами після радіойодтерапії. Лаб. діагностика, 4: 31–35.
  • Захарченко Т.Ф., Замотаева Г.А., Тронько Н.Д. (2011) Функциональные показатели эффекторов врожденного иммунитета у больных с отдаленными метастазами рака щитовидной железы после радиойодтерапии. Мед.-биол. проблемы жизнедеятельности, 1(5): 88–92.
  • Коляда Т.И., Брусник С.Б., Андреева И.Д. и др. (2007) Некоторые особенности иммунного ответа под влиянием различных доз ионизирующего облучения у животных и человека. Ann.Mechnicov Institute, 3: 17–22.
  • Мальцева В.Н., Сафронова В.Г. (2009) Неоднозначность роли нейтрофила в генезе опухоли. Цитология, 51(6): 467–474.
  • Мельниченко Г.А., Трошина Е.А., Ванушко В.Э. и др. (2008) Спорные вопросы лечения дифференцированного рака щитовидной железы. Проблемы эндокринологии, 54(2): 14–21.
  • Поцелуева М.М., Пустовидко А.В., Ковалева Е.В. и др. (2005) Цитотоксическое действие полиморфноядерных лейкоцитов на опухолевые и нормальные клетки in vitro и in vivo. Цитология, 47(1): 57–63.
  • Процик В.С., Остапенко О.М., Трембач О.М., Тимошенко А.В. (2000) Значення прогностичних факторів при лікуванні хворих на рак щитовидної залози. Онкологія, 2(3): 153–156.
  • Тимошевский А.А., Гребенюк А.Н., Калинина Н.М. (2001) Реакция нейтрофилов периферической крови у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС на дополнительное радиационное воздействие in vitro. Мед. радиология и радиац. безопасность, 46(4): 28–32.
  • Цыб А.Ф, Дроздовский Б.Я., Родичев А.А. (2004) Радиойодтерапия отдаленных метастазов рака щитовидной железы у детей и подростков. Мед. радиология и радиац. безопасность, 49(4): 36–44.
  • American Thyroid Association Taskforce On Radioiodine Safety; Sisson J.C., Freitas J., McDougall I.R. et al. (2011) Radiation safety in the treatment of patients with thyroid diseases by radioiodine 131I: practice recommendations of the American Thyroid Association. Thyroid., 21(4): 335–346.
  • Cortens M., Sklar S., Richter M. (1980) The detection and identification of subpopulations of circulating human lymphocytes, monocytes and neutrophils capable of effecting a mitogen-induced cell-mediated cytotoxic reaction towards erythrocytes of various species. Immunology, 41(3): 623–634.
  • Dallegri F., Frumento G., Ballestrero A. et al. (1984) Naturally-occurring cellular cytotoxicity mediated by neutrophil polymorphonuclears: requirements for the target cell lysis. J. Clin. Lab. Immunol., 15(1): 35–37.
  • Marino F., Guasti L., Cosentino M. et al. (2006) Thyroid hormone and thyrotropin regulate intracellular free calcium concentrations in human polymorphonuclear leukocytes: in vivo and in vitro studies. Int. J. Immunopathol. Pharmacol., 19(1): 149–160.
  • Milacic S. (2009) Granulocytes’ enzymes as biomarkers of radiotoxicity in individuals occupationally exposed to low-level radiation. J. BUON., 14(1): 85–91.
  • Milas Z., Shin J., Milas M. (2011) New guidelines for the management of thyroid nodules and differentiated thyroid cancer. Minerva Endocrinol., 36(1): 53–70.
  • Polignano A., Tortorella C., Venezia A. et al. (1994) Age-associated changes of neutrophil responsiveness in a human healthy elderly population. Cytobios., 80(322): 145–153.
  • Yoshida M., Matsuzaki H., Sakata K. et al. (1992) Neutrophil chemotactic factors produced by a cell line from thyroid carcinoma. Cancer Res., 52(2): 464–469.
>Возрастная зависимость динамики активности нейтрофильных эффекторов врожденного иммунитета у больных раком щитовидной железы после радиойодотерапии

Т.Ф. Захарченко

Резюме. Исследовали возрастную зависимость активности нейтрофильных гранулоцитов (НФ) у прооперированных больных с дифференцированным раком щитовидной железы без отдаленных метастазов накануне и через 6 сут; 1; 3 и 6 мес после курса радиойодотерапии. Активность НФ определяли в цитотоксическом тесте с использованием спектрофотометрии. Установлено, что у пациентов старшего возраста этот показатель снижается в течение 6 мес после радиойодотерапии по сравнению с исходным значением, а у молодых больных — повышается через 6 сут и 3 мес и снижается через 6 мес после радиойодотерапии по сравнению с показателем до начала терапии. У пациентов старшего возраста активность НФ до и после радиойодотерапии была значительно ниже, чем у лиц младшего возраста, что свидетельствует о наличии возрастной зависимости.

Ключевые слова: рак щитовидной железы, радиойодотерапия, нейтрофильные гранулоциты, возраст.

>Age dependence of the dynamics of innate immunity neutrophil effectors activity in patients with thyroid cancer after radioiodine therapy

T.F. Zakharchenko

Summary. The age dependence of neutrophils activity in operated patients with differentiated thyroid cancer without distant metastases before and after 6 days; 1; 3 and 6 months after the course of treatment only. Neutrophil activity was determined in the cytotoxic test using spectrophotometry. It was found that in older patients this parameter falls within 6 months after RIT compared with baseline, and in younger patients it increases in 6 days and 3 months and decreased in 6 months after radioiodine therapy compared to level before treatment. In older patients the neutrophils activity before and after radioiodine therapy was significantly lower than in younger patients, it indicated the presence of age-dependence.

Key words: thyroid cancer, radioiodine therapy, neutrophil granulocytes, age.

Адреса для листування:
Захарченко Тамара Федорівна
04114, Київ, вул. Вишгородська, 69
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» НАМН України