Чи полегшиться доступ до знеболювальних препаратів для невиліковних хворих в Україні?

27 червня 2012
613
Резюме

26 червня 2012 р. у Києві відбулася прес-конференція, присвячена Міжнародному дню боротьби із незаконним обігом наркотиків і підтримки невиліковно хворих, що зазнають щоденних мук через відсутність знеболення, та їх рідних. В Україні проблема розвитку паліативної допомоги набуває все більшої актуальності, оскільки щороку півмільйона людей потребують її. На сьогодні лише 10% пацієнтів з невиліковними захворюваннями та обмеженим прогнозом життя мають доступ до адекватної та […]

26 червня 2012 р. у Києві відбулася прес-конференція, присвячена Міжнародному дню боротьби із незаконним обігом наркотиків і підтримки невиліковно хворих, що зазнають щоденних мук через відсутність знеболення, та їх рідних.

Чи полегшиться доступ до знеболювальних препаратів для невиліковних хворих в Україні?В Україні проблема розвитку паліативної допомоги набуває все більшої актуальності, оскільки щороку півмільйона людей потребують її. На сьогодні лише 10% пацієнтів з невиліковними захворюваннями та обмеженим прогнозом життя мають доступ до адекватної та доступної паліативної допомоги. Більшість таких пацієнтів помирають вдома, страждаючи від болю, депресії та інших симптомів, відсутності необхідної анальгезії, належного догляду та соціально-психологічної допомоги.

Головним клінічним симптомом, що супроводжує тяжкі невиліковні захворювання, є хронічний біль, який завдає невимовних страждань. Боротьба з болем є обов’язковою складовою ведення онкологічних хворих, і сучасна терапія високо­ефективними анальгетиками дозволяє усувати біль майже у 90% пацієнтів. Опіоїдні анальгетики — контрольовані наркотичні препарати, які життєво необхідні для невиліковно хворих. Але надмірний конт­роль за обігом та використанням змушує пацієнтів невиправдано страждати від сильного болю, а їх рідні приречені на тяжкі моральні випробування та психологічні негаразди.

Василь Князевич, голова Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», відмітив, що політика у напрямку вирішення проблем розвитку паліативної допомоги йде вперед. Він переконаний, що в Україні необхідно зняти стигму заборони на використання опіоїдних анальгетиків. Особливо це стосується сільської місцевості, де доступність до анальгезії вимагає радикальних рішень. На сьогодні, по-перше, вже напрацьовано стратегію і тактику щодо доступності до знеболення, по-друге — підготовлено проект урядової постанови разом із громадськістю та Міністерством охорони здоров’я. Вирішення третього питання полягає в забезпеченні хворих альтернативними формами препаратів, оскільки існує не тільки ін’єкційний, але й таблетований, пластирний морфін. Україна спроможна забезпечити пацієнтам, які цього потребують, належну допомогу. В. Князевич підкреслив, що без проблеми анальгезії не можна говорити про розвиток паліативної служби і зазначив, що вірить у те, що наступного року можна буде вже говорити про створену систему доступності необхідних анальгетичних лікарських засобів для тих, хто їх потребує.

Володимир Тимошенко, голова Державної служби України з контролю за наркотиками, повідомив, що Україна, на жаль, виявилася однією з країн-лідерів щодо недоступності до анальгетичних препаратів для невиліковно хворих: серед країн Європи вона займає передостаннє місце перед Македонією. На сьогодні Уряд стикається з величезною кількістю прохань, побажань, нарікань людей, особливо у сільській місцевості, щодо покращення доступності життєво необхідних ліків. Це не тільки онкологічні хворі, але й родичі, близькі, батьки хворих дітей. Все це змусило критично розглянути ситуацію і звернутися до досвіду інших країн, де така система вже налагоджена, продумати шляхи вирішення питання балансу між доступністю і контролем. І саме це питання вирішується постановою, яка має бути невдовзі затверджена.

В. Тимошенко повідомив, що Микола Азаров, прем’єр-міністр України, дав доручення негайно прискорити вирішення розгляду постанови Кабінету Міністрів щодо порядку обігу наркотичних засобів. Цього потребують щодня тисячі хворих, які страждають від тяжких мук. У новій постанові передбачено збільшення терміну, на який можна буде отримувати такі ліки (сьогодні можна лише на 3 доби, а переглянуто в сторону збільшення терміну до тижня). Також спрощено порядок складання актів списання ліків тощо. Наразі йде робота і над проблемою використання неін’єкційних знеболювальних засобів, оскільки нині в Україні є можливість використовувати тільки ін’єкційні засоби. У світі давно застосовують морфін у таблетках або у вигляді пластирів. Постанова відкриє доступ до таких засобів, створюється база, щоб Міністерство охорони здоров’я діяло у цьому напряму. В. Тимошенко зазначив, що планується прийняти постанову Уряду про затвердження порядку обігу наркотичних засобів упродовж 1–2 міс.

Звичайно, як повідомив В. Тимошенко, Уряд турбує, щоб не погіршився контроль за легальним обігом наркотиків, оскільки будь-які зміни та спрощення можуть до цього призвести. Але спільною співпрацею це питання було урегульовано і знай­дено оптимальний баланс.

Андрій Роханський, голова ГО «Інститут правових досліджень і стратегій», зазначив, що розуміння проблем паліативної допомоги є високим рівнем гуманізму. Беручи участь в дослідженні правозахисної організації Human Rights Watch «Неконт­рольований біль» щодо ситуації з доступністю знеболювальних лікарських засобів, А. Роханський відмітив, що в цілому рівень страждання людей збільшується разом з їх віддаленням від міста. Це пов’язано з регуляторною політикою, яка дозволяє вводити морфін тільки медичним працівникам. У сільській місцевості така бригада може приїжджати 1–2 рази на добу, тоді як деякі хворі мають потребу в 5–6-разовому введенні морфіну. У зв’язку з цією проблемою необхідно ввести в обіг таблетовані форми морфіну для надання необхідної допомоги.

Зоя Максимова, лікар хоспісного відділення 2-ї Київської міської лікарні, зазначила, що пацієнти в стаціонарах мають можливість протягом 24 год отримувати адекватну медичну допомогу, але вони бояться йти додому, оскільки там у них не буде можливості для доступного знеболювання. Ці пацієнти знаходяться у скрутному становищі, оскільки, з одного боку, їм важко перебувати далеко від близьких і не мати можливості вийти на вулицю, побачитися з друзями, але, з іншого боку, без адекватного знеболення всі їх бажання стають в будь-якому випадку неможливими. Наразі неможливими без таб­летованого морфіну.

Представники громадських організацій з метою поліпшення якості життя невиліковно хворих та їх близьких звернулися до Президента України з відкритим листом-проханням:

1. Невідкладно доручити Уряду затвердити постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я».

2. Взяти під особистий контроль реєстрацію, виробництво та надходження в аптечну мережу вітчизняного таблетованого морфіну.

3. Доручити Міністерству охорони здоров’я, Державній службі України з лікарських засобів, Державній службі України з контролю за наркотиками та органам місцевого самоврядування відновити діяльність мережі аптек комунальної власності, що мають ліцензію на обіг наркотичних та психотропних лікарських засобів та здійснюють відповідну діяльність.

Дмитро Шерембей, голова благодійного фонду «Дорадча рада спільнот з питань доступу до лікування в Україні», зазначив, що людина має право не терпіти біль при тих медичних умовах, які зараз існують в світі. Він наголосив, що для тяжкохворих з нестерпним болем знеболення має бути доступним повсюдно у будь-яких формах.

Наприкінці прес-конференції кожний присутній мав можливість потримати на долоні чашку з окропом, відчуваючи хоча б протягом 1 хв той біль, від якого страждають невиліковно хворі постійно, і зрозуміти, яким є життя цих людей.

Тетяна Харченко,
фото автора