Підсумки роботи ХХ Щорічної конференції Асоціації серцево-судинних хірургів України

11 червня 2012
602
Резюме

24–25 травня 2012 р. у Харкові пройшла ХХ Щорічна конференція Асоціації серцево-судинних хірургів (АССХ) України, організована АССХ України та Інститутом загальної та невідкладної хірургії (ІЗНХ) НАМН України. У роботі конференції взяли участь представники 16 із 22 регіональних центрів/відділів серцево-судинної хірургії країни, представники кардіологічних служб і органів охорони здоров’я. Всього в роботі конференції взяли участь 113 спеціалістів з кардіохірургії та інтервенційної кардіології. На пленарному і 8 […]

24–25 травня 2012 р. у Харкові пройшла ХХ Щорічна конференція Асоціації серцево-судинних хірургів (АССХ) України, організована АССХ України та Інститутом загальної та невідкладної хірургії (ІЗНХ) НАМН України.

У роботі конференції взяли участь представники 16 із 22 регіональних центрів/відділів серцево-судинної хірургії країни, представники кардіологічних служб і органів охорони здоров’я. Всього в роботі конференції взяли участь 113 спеціалістів з кардіохірургії та інтервенційної кардіології.

На пленарному і 8 секційних засіданнях заслухано 92 доповіді щодо застосування інноваційних технологій у кардіохірургії, проблем лікування набутих вад серця, інфекційного ендокардиту, вроджених вад серця, електрофізіологічних досліджень, хірургічного лікування порушень ритму серця, ішемічної хвороби серця (ІХС), застосування перкутанних інвазивних втручань, хірургічного лікування аневризм аорти, патології міокарда.

Доповіді учасників конференції та наукові роботи співробітників відділень/центрів АССХ України опубліковані на 590 сторінках «Щорічника наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів — серцево-судинна хірургія» (2012).

До успіхів АССХ України в 2011 р. слід віднести низьку летальність при хірургічному лікуванні набутих і вроджених вад серця, пухлин серця, порушень ритму серця, інфекційного ендокардиту. Справжнім проривом до успішного хірургічного лікування інфекційного ендокардиту стало застосування гіпертермії.

Втручання на аорті з приводу її аневризм (в основному — ураження черевної аорти) проводили лише у 13 центрах. При аневризмах грудної аорти, де втручання проводять за дуже складною методикою, операції виконували тільки в поодиноких центрах. Ця тяжка патологія має тенденцію до поширення, тому назріла необхідність стажування досвідчених хірургів із периферійних центрів для практичного засвоєння навичок оперативного лікування аневризм висхідної аорти, особ­ливо розшаровуючих.

В Україні спостерігається висока частка аневризм лівого шлуночка серця у пацієнтів із ІХС, які перенесли інфаркт міокарда. Причина цього найбільшою мірою пояснюється неправильною тактикою кардіологів, які не направляють своєчасно пацієнтів із хронічною ІХС на коронарографію для вияснення стану коронарного русла. При виявленні причини ішемії слід проводити реваскуляризацію міокарда шляхом аортокоронарного шунтування (АКШ) чи перкутанного інтервенційного втручання. Замість цього призначають медикаментозне лікування наосліп.

Ангіографи наявні в більшості областей України, проте вони недозавантажені з причини обструкціоністського ставлення кардіологів. Змінити світогляд кардіологів щодо лікування пацієнтів із хронічною ІХС можуть спільні форуми кардіологів та кардіохірургів на різних рівнях, а також давно очікуваний наказ Міністерства охорони здоров’я України про відповідальність лікаря за невикористані методи діагностики і лікування, що призвели до серйозних ускладнень (у розглядуваній ситуації — до гострого коронарного синдрому, інфаркту міокарда) чи летального наслідку.

Перелом у ставленні кардіологів до лікування хронічної ІХС неминучий. Існуюча на сьогодні кількість кваліфікованих центрів інвазивної кардіології та центрів кардіохірургії може виявитися недостатньою для того, щоб справитися зі збільшеним потоком хворих, оскільки в кардіохірургічних центрах вже зараз спостерігаються черги на проведення АКШ. Враховуючи це, потрібно проводити стажування кардіохірургів та інтервенціоністів у провідних центрах, щоб вони могли взяти частину потоку пацієнтів із ІХС на себе.

Річна потреба в кардіохірургічних операціях в Україні задоволена на 51,4%, в інтервенційних втручаннях — на 42,1%. Кількість проведених у 2011 р. спеціалістами АССХ кардіохірургічних операцій порівняно з 2010 р. збільшилася з 14 754 до 17 997, летальність знизилася з 1,5 до 1,3%. Досягнуті показники варто оцінити позитивно, але на тлі існуючої в Україні проблеми ІХС вони явно недостатні (таблиця).

Таблиця Проблема ІХС в Україні в 2011 р.
Патологія Поширеність, кількість випадків Летальність, кількість випадків, n (%)
ІХС 6 262 351 314 672 (5,0)
Стенокардія 2 106 701 8108 (0,4)
Гострий інфаркт міокарда 34 494 10 031 (29,0)

Проблема ІХС в Україні висвітлена в монографії «Регіональні особливості рівня здоров’я народу України» (Коваленко В.М., Корнацький В.М., 2011).

Високі показники летальності від ІХС при лікуванні в кардіологічних закладах спостерігаються при недозавантаженості закладів кардіохірургії, де загальна летальність на всі 14 кардіохірургічних центрів, які виконують АКШ як ізольоване втручання, так і з резекцією аневризми лівого шлуночка чи з протезуванням клапанів серця, становить 2,7%, а у провідних центрах — 0,38–1,5%.

Із наведеного випливають висновки

1. Кардіохірургія в Україні досягла сучасного міжнародного рівня.

2. Захворюваність і смертність від серцево-судинних захворювань є катастрофічно високими.

3. Кардіохірургічні центри недостатньо завантажені пацієнтами.

4. Використання для діагностики високовартісних ангіографів є недостатнім.

Серед причин, що призвели до такого становища, слід назвати:

1. Неправильну стратегію кардіологів (призначення медикаментозного лікування без точної ангіографічної діагностики).

2. Недофінансування закупок витратних матеріалів для кардіохірургії та інтервенційної кардіології.

3. Відсутність відповідальності кардіологів за неефективне лікування.

Шляхи вирішення проблеми

1. Покращання взаємодії з кардіологами, проведення з ними спільних конференцій, симпозіумів та запрошення відвідувати кардіохірургічні стаціонари для ознайомлення з їх роботою і вироблення спільної тактики.

2. Звернення до Національної академії медичних наук та Міністерства охорони здоров’я України для спільної розробки заходів щодо радикальної зміни співпраці кардіологічної та кардіохірургічної служб і покращання фінансування галузі.

Президент Асоціації серцево-судинних хірургів України, академік Г.В. Книшов