Здоров’я-2020: основний напрямок державної політики — боротьба зі зловживанням алкоголю

Як вже писало наше видання , 21 грудня 2011 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відбулися комітетські слухання на тему: «Здоров’я-2020: основні засади державної політики України у сфері формування здорового способу життя і протидії неінфекційним захворюванням та шляхи її реалізації». У слуханнях взяли участь народні депутати України, керівники та представники Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук Украї­ни, Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, регіональних управлінь охорони здоров’я, наукових медичних закладів, а також провідні науковці та фахівці системи охорони здоров’я, представники ВООЗ, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, громадських організацій.

Одним з основних факторів, які впливають на рівень захворюваності та смертності від неінфекційних захворювань, а також на демографічну ситуацію в цілому, є розповсюдження вживання алкоголю та наркотиків серед населення в цілому і серед молоді зокрема. Руді Люхманн, заступник голови представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, присвятив свою доповідь здоровому способу життя дітей і підлітків. Він представив результати дослідження, проведеного ЮНІСЕФ спільно з Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка, під час якого було опитано близько 10 тис. дітей та підлітків віком від 10 до 21 року щодо їх поведінки, пов’язаної зі здоров’ям. Встановлено, що більшість дітей шкільного віку досить недбало ставиться до свого здоров’я, нераціонально харчуються, вживають алкоголь, наркотики, мають незахищені статеві стосунки. Зокрема дослідження продемонструвало, що за останні 4 роки кількість дітей, які вживають алкоголь, зросла. 15%, тобто кожна 7-ма дитина спробувала алкоголь вже у віці 10 років, а у 16–18 років алкоголь спробували 90% дітей. Майже половина опитаних дітей підтвердили, що вони не просто спробували алкоголь, а й перебували у стані алкогольного сп’яніння. Лише 20% опитаних систематично вживають фрукти та овочі і 20% — майже ніколи або дуже рідко мають в раціоні харчування м’ясо та рибу. У 80% дітей наявний ризик розвитку йодного дефіциту, який, у свою чергу, призводить до зниження IQ на 10–12 одиниць. Щодо вживання наркотиків, зокрема марихуани, серед підлітків віком від 15 до 17 років показник становить 24% серед хлопців і 9% — серед дівчат. Вже у старших класах школи 15% хлопців і 5% дівчат пробували наркотики один раз або двічі. Серед студентів ПТУ та університетів цей показник зростає до 30% серед хлопців і до 13% — серед дівчат.

Отже, існує нагальна необхідність популяризації здорового способу життя серед дітей, молоді, а також їх батьків. Необхідно забезпечити оптимальне споживання йоду шляхом постійного вживання йодованої солі.

Сергій Шевчук, народний депутат України (БЮТ), представив концепцію державної політики щодо запобігання шкідливим наслідкам зловживання алкоголем на період 2012–2020 рр. Він наголосив, що якщо суспільство хоче законсервувати існуючу в Україні реальність, тоді можна поширювати алкогольні традиції чи примеренницьки до цього ставитися. Якщо ж суспільство прагне позитивних змін, воно змушене розробити стратегію стримування поширення вживання алкоголю. Адже історія виробництва і споживання в Україні алкогольної продукції, в тому числі нелегальної, свідчить про те, що збільшення обсягу споживання алкоголю та зміни структури споживання в бік більш міцних алкогольних напоїв відбулися у зв’язку зі зміщенням пріоритетів у сфері економічних інтересів у збиток охороні здоров’я населення та через невизначеність єдиного підходу держави до питання обігу і регулювання виробництва алкогольної продукції.

На початок 1990-х років споживання облікованої алкогольної продукції на душу населення становило 5,4 л абсолютного алкоголю на рік. У 2009 р. воно зросло до 10 л, тобто, в 1,8 раза. Проте із врахуванням міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення, споживання іншої спирто­вмісної продукції та денатурованих спиртів фактичне вживання алкоголю на душу населення на сьогодні становить понад 15 л на рік.

За оцінками експертів ВООЗ, підвищення допустимого рівня споживання алкоголю (із розрахунку 8 л абсолютного алкоголю (безводного спирту) на рік на душу населення) є надзвичайно небезпечним для здоров’я нації. Зокрема, споживання кожного літра понад зазначену межу віднімає 11 міс життя у чоловіків та 4 міс — у жінок.

У структурі вживаної в Україні алкогольної продукції (в перерахунку на абсолютний алкоголь) більше ніж половина припадає на горілку та міцні напої нелегального виготовлення. У молодіжному середовищі починаючи з 2000 р. спостерігається щорічне збільшення споживання слабоалкогольних напоїв. Вони виробляються зі смаковими і тонізуючими добавками, які притаманні безалкогольним напоям, і мають привабливі для молоді символіку та назви. Поєднання етилового спирту і тонізуючих речовин у складі слабоалкогольних напоїв прискорює розвиток психологічної залежності підлітків від них і в подальшому призводить до фізіологічної потреби вживання такої продукції.

Отже, ситуація є насправді загрозливою. Алкоголь — другий після трудової міграції фактор катастрофічного спаду кількості населення України. Причини смерті від зловживання алкоголем полягають не лише в численних фактах випадкових отруєнь. У більшості смертність зумовлена нещасними випадками та насиллям, окрім цього — серцево-судинними, інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями, які розвинулися у зв’язку з алкоголізацією. Розрив між тривалістю життя чоловіків та жінок в Україні — один із найвищих у світі. Передчасна смерть чоловіків віком 40–60 років, які в цьому віці мають найбільш цінний професійний досвід, наносить збиток трудовим ресурсам, знижує обсяг інвестицій у людський капітал. За даними МВС України, більше половини вбивць — нетверезі в момент злочину. Такий стан виявляють і в 40% самовбивць. У значної частини вихованців дитячих будинків є ознаки алкогольного синдрому плода.

Близько 50% смертельно травмованих у ДТП гинуть із підвищеним вмістом алкоголю у крові. Окрім цього, у стані алкогольного сп’яніння щорічно скоюють численні інші злочини: заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, зґвалтування, хуліганство, розбої, викрадення автотранспорту тощо.

Нині в окремих регіонах країни понад 70% підлітків вживають алкогольні напої. Вік залучення до спиртного знизився з 17 до 14 років. Майже ⅓ неповнолітніх в окремих областях України випивають щоденно. Раннє залучення молоді до алкогольної продукції в декілька разів підвищує ризик розвитку алкоголізму і насильницької смерті в майбутньому, руйнує професійну кар’єру.

Прямі та побічні економічні втрати внаслідок алкоголізації населення завдають суттєвої шкоди соціально-економічному розвитку країни. До економічних втрат належать підвищений рівень смертності, скорочення тривалості здорового життя, витрати на лікування, соціальні виплати держави інвалідам, сиротам. Додаткові витрати — збитки від ДТП, пожеж, утримання ув’язнених, боротьба з безпритульністю тощо.

Таким чином, зловживання алкоголем — один із основних факторів демографічної та соціальної кризи в Україні та (без перебільшення) загальнодержавна загроза на рівні особистості, сім’ї, суспільства, держави. У контексті Концепції використовують широке поняття шкідливого вживання алкоголю, яке охоплює таке вживання спиртного, що має згубні медичні й соціальні наслідки як для того, хто п’є, так і для його оточення та суспільства в цілому, а також такі форми споживання алкоголю, які мають науково доведений ризик несприятливих наслідків для здоров’я. Ступінь такого ризику залежить від віку, статі та інших біологічних параметрів споживача, а також умов, в яких вживають спиртне. Є багато уразливих груп та осіб, які демонструють підвищену сприйнятливість до токсичних, психоактивних і таких, що викликають залежність, властивостей етилового спирту. Водночас форми куштування напоїв з низьким ризиком (якісні вина, пиво, сидр) на індивідуальних рівнях можуть не пов’язуватися із суттєвим зростанням імовірності негативних наслідків для здоров’я та суспільства.

У доповіді було визначено декілька основних напрямків реалізації державної політики запобігання шкідливим наслідкам зловживання алкоголем. Так, заклади охорони здоров’я мають забезпечити якісну профілактику та результативне лікування порушень, викликаних вживанням алкоголю. Інша важлива роль спеціалістів з охорони здоров’я полягає в інформуванні суспільства про медичні й соціальні наслідки пияцтва, у сприянні місцевим громадам в їх зусиллях щодо стримування алкоголізації. Медичні заходи мають отримувати фінансування в обсягах, що відповідають масштабам алкогольних проблем.

Медичні заходи включають:

• вдосконалення організації надання наркологічної медичної допомоги особам, які зловживають алкоголем, та хворим на хронічний алкоголізм і алкогольний психоз;
• розроблення та ефективну координацію комплексних стратегій, лікування і надання допомоги при супутніх захворюваннях, у тому числі при патологічних станах, спричинених вживанням токсикоманічних або наркотичних засобів, при депресивних станах, суїцидальній поведінці, ВІЛ/СНІДі та туберкульозі;
• проведення скринінгу для виявлення небезпечного та шкідливого вживання алкоголю у пацієнтів на рівні первинної медико-санітарної допомоги, включаючи пияцтво серед жінок дітородного віку та вагітних;
• розширення можливостей виявлення, профілактики та адекватного втручання щодо сімей, в яких спостерігається синдром алкогольної фетопатії у дітей;
• забезпечення належного доступу до наркологічної допомоги з ціновою прийнятністю медичних послуг для контингентів із низьким соціально-економічним статусом;
• забезпечення наркологічного консультування, у тому числі через телефон довіри з питань/проблем вживання алкоголю чи інших одурманюючих (наркотичних) речовин;
• створення і підтримка систем реєстрації та моніторингу захворюваності й смертності, викликаних зловживанням алкоголю.

Враховуючи те що в Україні масштаби травматизму водіїв і пасажирів у результаті ДТП, а також ДТП за участі пішоходів у стані сп’яніння мають загрозливий характер, стратегія зменшення шкоди в цьому напрямку має включати заходи щодо стримування від керування транспортними засобами у нетверезому стані та водночас створення безпечного середовища для водіїв з тим, щоб скоротити як імовірність аварій, так і їх тяжкість.

Заходи, спрямовані на це, включають:

• заборону на зміну існуючої допустимої верхньої межі наявності алкоголю у біологічних середовищах водіїв;
• організацію пунктів перевірки тверезості в організованих транспортних колективах та сприяння вибіркового алкогольно-респіраторного тестування широкого загалу водіїв;
• більш широку практику тимчасового позбавлення водійських прав в адміністративному порядку;
• нульову терпимість щодо керування транс­портними засобами у стані сп’я­ніння з боку працівників міліції та при розгляді справ у судовому порядку;
• використання блокування системи запалювання в автомобілі в конкретних випадках, якщо це прийнятно в ціновому аспекті;
• програма обов’язкового консультування водіїв, за необхідності — лікування для осіб, які повторно скоюють правопорушення;
• законодавчі вимоги до правопорушників щодо перескладання іспитів з водіння для осіб зі стажем водіння меншим ніж 2 роки;
• сприяння наданню альтернативних транспортних послуг після закриття закладів, де розпивають спиртне;
• проведення спланованих, інтенсивних роз’яснювальних кампаній, орієнтованих на конкретні ситуації, такі як дні традиційних свят, або на конкретні цільові групи, наприклад молодь;
• проведення спеціальних занять з роз’яснення негативних наслідків вживання алкоголю під час курсів навчання водіїв автотранспортних засобів для отримання прав.

Дуже важливим напрямком державної політики є обмеження продажів та доступності алкогольних напоїв. С. Шевчук зазначив, що доступністю вважається кількість алкоголю, яку пересічний мешканець країни може придбати відповідно до середньозваженого доходу. Рівень регулювання доступності алкогольних напоїв залежить від акцизної політики держави, місцевих обставин, у тому числі соціально-культурних і економічних умов. Було підкреслено, що доступність горілки в Україні є значно вищою порівняно з алкогольними напоями з меншим вмістом алкоголю, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, один градус алкоголю в пиві коштує споживачеві в 1,75 раза дорожче, ніж у горілці. Середнє співвідношення цін за пляшку горілки та пива в Європейському Союзі становить 1:9,7, в Україні це співвідношення — 1:5,4.

Надмірна доступність сприяє створенню умов для шкідливого і масового споживання алкоголю. Водночас значні обмеження доступності можуть спричинити виникнення паралельного тіньового ринку. У низці регіонів України неорганізовані ринки стають місцем збуту неофіційно виробленого алкоголю та фальсифікату.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення належної системи регулювання виробництва алкогольних напоїв, оптової та роздрібної торгівлі ними, яка має містити розумні обмеження на розподіл алкогольної продукції та діяльність пунктів продажу;
• ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
• регулювання кількості та місцезнаходження пунктів торгівлі алкогольними напоями і пунктів вживання їх на місці продажу;
• регулювання днів та годин здійснення роздрібної торгівлі, зокрема заборона продажу міцних алкогольних напоїв у нічний час на визначених органами місцевого самоврядування територіях;
• заборона обслуговування в ресторанах та барах осіб, які перебувають під знач­ним впливом алкоголю (середній і тяжкий ступінь сп’яніння);
• регулювання роздрібної торгівлі в певних місцях або в процесі особливих місцевих заходів.

Окрім цього:

• підвищення адміністративної відповідальності та введення в особливих випадках кримінальної відповідальності продавців і осіб, що обслуговують клієнтів, за продаж спиртних напоїв особам, які перебувають у стані сп’яніння та які не досягли встановленого віку;
• розроблення суворих і адекватних заходів впливу з метою викорінення незаконного виробництва і продажу алкогольних напоїв, підвищення відповідальності за збут самогону та сурогатного алкоголю, денатурованих технічних спиртів тощо.

Торкнувшись питання цінової політики, С. Шевчук підкреслив, що існує два контингенти осіб, чутливих до зміни цін на алкогольні напої. Це особи, які вживають алкоголь у великих кількостях, та молодь. У багатьох країнах цінову політику використовують для запобігання надмірному вживанню алкоголю та з метою зменшення вживання алкоголю неповнолітніми. Проте у низці регіонів України ситуація ускладнюється існуванням значного незаконного ринку та неофіційним виробниц^­твом самогону.

Завдання цінової політики полягає у зміні структури споживання населенням алкогольної продукції за рахунок зменшення частки споживання міцних спиртних напоїв при одночасному зниженні загального рівня споживання чистого алкоголю в перерахунку на абсолютний спирт.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення прогресивної системи оподаткування алкогольних напоїв із врахуванням рівня чистого алкоголю в одиниці продукції;
• регулярний перегляд ставок акцизів щодо рівня інфляції, вирівнювання доступності різних видів алкогольних напоїв (зокрема натурального вина, пива, сидру, які виготовляють без додавання спирту) з урахуванням доходів населення;
• заборона прямого чи побічного стимулювання продажу алкогольних напоїв за цінами, нижчими за собівартість, а також за цінами, нижчими від мінімальних, встановлених Урядом;
• встановлення подвоєної ставки акцизу на ненатуральні слабоалкогольні напої у перерахунку на кількість одиниць спирту;
• цінові стимули для безалкогольних напоїв, у тому числі безалкогольного пива;
• припинення практики будь-якого субсидування для економічних суб’єктів, що займаються виробництвом та/чи торгівлею алкогольними напоями;
• встановлення практики, коли в кожному закладі, який здійснює торгівлю алкогольною продукцією (бар, ресторан, кафе), у продажу обов’язково має бути як мінімум два безалкогольних напої, що коштують менше, ніж найдешевший алкогольний напій;
• оплату соціально орієнтованих інформаційних програм та соціальної реклами стосовно переваг здорового способу життя і небезпеки алкоголізації населення здійснювати із валових витрат підприємств та організацій, а не з їхнього прибутку.

Вживання алкоголю, виготовленого незаконно, має додаткові негативні наслідки для здоров’я у зв’язку з високим вмістом етанолу та можливими токсичними домішками, такими як метанол, сивушні масла, речовини, що спричиняють забруднення, тощо. Окрім цього, подібна продукція практично не обкладається податками.

Заходи в цьому напрямку включають:

• посилення якісного контролю за виробництвом та розподілом алкогольних напоїв на легально діючих підприємствах;
• нові підходи до регулювання виробництва та обігу технічного спирту;
• розроблення правоохоронних заходів відстежування збуту незаконно вироб­лених алкогольних напоїв, посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за заподіяну шкоду здоров’ю громадян;
• інформаційно-роз’яснювальні заходи і попередження громадськості про токсичні складові, забруднюючі речовини, надмірний вміст етанолу та інші загрози життю і здоров’ю, притаманні алкогольним напоям, вироб­леним неорганізованим сектором або незаконно.

Надмірна алкоголізація населення дає поштовх і сприяє розвитку місцевих ініціатив у межах територіальних громад. Органи державної влади повинні надавати усіляку підтримку місцевим співтовариствам і розширювати їх права та можливості для використання надбаного досвіду стримування алкогольних тенденцій та закріплення позитивних зрушень у колективних формах поведінки співгромадян.

Заходи в цьому напрямку включають:

• допомогу місцевим громадам у наданні відповідних медико-соціальних послуг та підтримки особам, залежним від спиртного, та їх сім’ям, поновлення на окремих територіях діяльності медичних витверезників;
• розширення прав органів місцевого самоврядування в питанні визначення кількості та густини точок продажу міцних алкогольних напоїв у межах населеного пункту;
• заборона продажу алкогольних напоїв та пива з автоматів;
• сприяння та підтримка місцевих ініціатив щодо формування зон (територій), вільних від алкогольних напоїв, а також безалкогольних середовищ, особливо для молоді та інших груп ризику;
• підтримка діяльності неурядових організацій, орієнтованих на утвердження здорового способу життя на муніципальному рівні;
• створення умов, які сприяють більш повному усвідомленню шкоди алкоголізації та самогоноваріння на місцевому рівні, мобілізація населення на недопущення продажу спиртовмісних напоїв неповнолітнім;
• при проведенні організованих святкових заходів здійснювати регулювання умов споживання алкоголю з метою зведення до мінімуму випадків насилля та агресивної поведінки, в тому числі продаж алкогольних напоїв у посудині із пластика чи скла, що не б’ється.

Дуже великий вплив на вживання алкоголю мають комерційні комунікації з просування алкогольних напоїв.

Європейська практика засвідчує, що дотримання учасниками алкогольного ринку високих етичних стандартів у комерційних комунікаціях досягає найбільшого ефекту завдяки впровадженню системи саморегулювання. Це пов’язано з тим, що кожна галузь має свої особливості, тому законодавчо врегулювати всі тонкощі кожного з ринків товарів та послуг єдиним нормативним актом неможливо.

Метою ефективної саморегуляції виробників алкогольної продукції є забезпечення того, що комерційні комунікації не будуть націлені на неповнолітню молодь, не заохочуватимуть до надмірного чи безвідповідального споживання алкоголю з несприятливими медико-соціальними та юридичними наслідками.

Одним із факторів зменшення шкоди від алкоголю є послаблення впливу маркетингу. Збут алкоголю в Україні здійснюють за допомогою все більш вишуканих методів традиційної реклами і просування.

Останнім часом використовують розміщення латентної (прихованої) реклами з допомогою методів маркетингу в нових форматах, таких як електронна пошта, соціальні канали спілкування тощо.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення на законодавчій основі механізмів регулювання маркетингу алкогольної продукції шляхом:

а) регулювання контенту та обсягу реклами;

б) регулювання прямого чи непрямого маркетингу в центральних (місцевих) ЗМІ, зокрема через розумну заборону його в певні часові проміжки;

в) регулювання нових форм маркетингу алкогольних напоїв у соціальних мережах;

• сприяння проведенню незалежних громадських експертиз маркетингу алкогольних напоїв;
• створення ефективних стримувальних систем та у разі необхідності — введення адміністративної відповідальності за недотримання обмежень на маркетинг алкогольної продукції.

Комерційні комунікації не повинні:

• змінювати чи приховувати інформацію щодо міцності та походження алкогольної продукції;
• показувати, що висока міцність є позитивною якістю бренду чи причиною того, щоб його вибирали;
• стверджувати, що спиртне позитивно впливає на здоров’я, надає енергії організму, підвищує соціальний, професійний, сексуальний успіх або ж покращує розумові (фізичні) здібності.

Завершуючи доповідь, С. Шевчук зазначив, що стратегія запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр. має спиратися на такі ініціативи ВООЗ, як Основи політики щодо алкоголю в Європейському регіоні ВООЗ (Резолюція EUR/RC55/RI), Глобальна стратегія з харчування, фізичної активності та здоров’я (Резолюція WHA 57.17), боротьби проти тютюну (Резолюція WHA 56.1), укріплення здоров’я та здорового способу життя (Резолюція WHA 57.16), Програмна діяльність ВООЗ у сфері насилля та здоров’я (Резолюція WHA 56.24) та ін. Концепція державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр. пов’язана з реалізацією цілей у сфері розвитку людства, що містяться в Декларації тисячоліття ООН.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека

Комментариев нет » Добавить свой