COVID-19: іпохондрія та пренатальний стрес

14 травня 2020 о 15:50
971

Згідно з чинною Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), іпохондрія належить до класу психічних розладів. Часто іпохондрія розвивається на фоні тривожних розладів, які, у свою чергу, є найпоширенішими розладами ХХІ ст. Наразі цим терміном доречно називати хибне переконання людини у тому, що в неї наявні ті чи інші захворювання.

Первинна іпохондрія включена до МКХ-10 (World Health Organization, 1992) і до DSM-IV (American Psychiatric Association, 1994). Згідно з МКХ-10, для точної діагностики іпохондрії необхідне підтвердження таких двох умов:

  • непохитна переконаність у наявності щонайменше одного тяжкого соматичного захворювання, що зумовлює один чи декілька симптомів, яка не зникає навіть після проведення багаторазових аналізів та досліджень, які не підтверджують наявності відповідного соматичного захворювання;
  • вперта відмова погодитися із доказами лікарів у тому, що в основі наявних симптомів немає жодного соматичного захворювання чи аномалії.

Таким чином, головною ознакою первинної іпохондрії є постійна тенденція до спотвореної інтерпретації нешкідливих соматичних симптомів як доказу наявності соматичного захворювання. Наприклад, головний біль одразу розцінюється як прояв пухлини мозку, а більш поширені причини, такі як напружений стан, ігноруються. Індивіди можуть боятися одного захворювання, декількох одночасно або цілого ряду захворювань протягом іпохондрії, яка має хронічний хвилеподібний перебіг (Warwick M., 1998).

Пандемія COVID-19, за оцінками дослідників, впливає як додатковий стресор.

Національна служба охорони здоров’я Великої Британії (NHS) розробила такі рекомендації щодо діагностування іпохондрії та самопомочі за її наявності з огляду на COVID-19.

Перевірте, чи є у вас тривога щодо стану свого здоров’я.

У вас може бути занепокоєння з приводу свого здоров’я, якщо:

  • постійно хвилюєтеся за своє здоров’я;
  • часто перевіряєте своє тіло на наявність ознак захворювання;
  • завжди просите інших підтвердити, що з вами все гаразд;
  • у вас виникає хвилювання, що лікар міг щось пропустити;
  • завзято перевіряєте інформацію в інтернеті, засобах масової інформації;
  • поводитеся так, наче ви хворі.

NHS зазначає, що тривога як така може викликати такі симптоми як головний біль та прискорене серцебиття, які людина може вважати ознаками захворювання.

Самопоміч у разі розвитку тривоги за своє здоров’я

  • ведіть щоденник із аналізуванням своїх думок;
  • почніть займатися справами, які відволікають (наприклад, якщо ви захочете ще раз перевірити своє тіло, відволікайтеся на дзвінок рідним/друзям);
  • поверніться до вашого нормального стилю життя (займайтеся спортом);
  • спробуйте розслабитися (виконуйте дихальні та розслаблювальні вправи).

Зверніться до лікаря загальної практики, якщо:

  • ваші думки щодо стану свого здоров’я заважають вам вести нормальний спосіб життя.

Якщо лікар діагностує у вас іпохондрію, то може направити на психологічну терапію (когнітивно-поведінкову терапію) або призначити лікарські засоби, що позбавляють тривожних розладів.

Пренатальний стрес

Міжнародна група дослідників виявила конкретні джерела пренатального стресу, який відчувають майбутні мами. Цей стан безпосередньо впливає на подальший психічний стан дитини. Результати опубліковані у журналі «Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry».

У статті визначено чотири допологових фактори, які можуть впливати на майбутню маму. Це загальний фактор афективних симптомів і три конкретних: фактор тривоги/депресії, соматичний, а також фактор занепокоєння, пов’язаного із вагітністю. Автори дійшли висновку, що отримані ними результати підкреслюють необхідність підтримувальних заходів, спрямованих на покращення психологічного стану вагітної, адже загальні афективні симптоми, що пов’язані із настроєм мами, у майбутньому можуть призвести до виникнення у дитини віком від 4 до 8 років проблем із психічним здоров’ям (Жаботинська С., 2020).

  • NHS (2020) Health anxiety (https://www.nhs.uk/conditions/health-anxiety/).
  • Szekely E., Neumann A., Sallis H. et al. (2020) Maternal Prenatal Mood, Pregnancy-Specific Worries, and Early Child Psychopathology: Findings From the Q1Q2DREAM BIG Consortium (https://jaacap.org/article/S0890-8567(20)30164-7/pdf).

Катерина Приходько-Дибська