Лєшек Бальцерович та Іван Міклош про можливості реформування охорони здоров’я в Україні

7 жовтня 2016
656
Резюме

Тема реформування системи охорони здоров’я є однією із найбільш суспільно значущих у будь-якій державі. Адже кожна людина стикається із цією системою від моменту народження і до самої смерті. Тому від того, як працює система охорони здоров’я, залежить добробут і життя кожного мешканця країни і, звичайно ж, кожного лікаря. І тому тему реформування охорони здоров’я так активно використовують політики.

В Україні, згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII, та Стратегією сталого розвитку «Україна-2020», затвердженою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015, реформу охорони здоров’я визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики, метою якої є кардинальне та комплексне реформування цієї сфери, спрямоване на створення системи охорони здоров’я, орієнтованої на пацієнта, спроможної забезпечити медичне обслуговування всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав.

Актуальність цієї реформи в нашій країні — вкрай висока, оскільки ця надзвичайно важлива сфера суспільного життя багато років поспіль потерпає від непослідовної соціально-економічної політики та, на відміну від інших галузей, все ще функціонує за застарілою, неефективною моделлю управління та фінансування.

Що ж відбувається насправді? Ми спробуємо відтворити хронологію подій та надати читачеві інформацію про основні пропозиції, що надходять із приводу реформування системи охорони здоров’я в Україні з різних установ: Комітету Верхов­ної Ради України з питань охорони здоров’я, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, громадських організацій, Світового банку тощо.

467457

Нагадаємо, що 18 квітня 2016 р. при Кабінеті Міністрів України створено Стратегічну групу радників з підтримки реформ (далі — Група) — команду іноземних та українських фахівців під головуванням архітекторів успішних системних реформ Лєшека Бальцеровича (Польща) та Івана Міклоша (Словаччина).

(Лєшек Бальцерович — польський економіст і політик, представник монетаризму. Організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ (так званої «шокової терапії», або «Плану Бальцеровича») — перетворення країни з плановою економікою на країну з ринковою економікою. З 22 квітня 2016 р. — представник Президента України у Кабінеті Міністрів України. Іван Міклош — словацький політик, заступник прем’єр-міністра і міністр економіки у 1998–2002 рр., заступник прем’єр-міністра і міністр фінансів у 2002–2006 рр., з 2010 по 2012 р. був заступником прем’єр-міністра і міністром фінансів в уряді Івети Радічової. Родом із Лемківщини і має українське русинське походження. — Прим. ред.).

Група брала активну участь у розробленні Плану дій Уряду, що був презентований Прем’єр-міністром України у травні 2016 р. 15 вересня 2016 р. Група завершила роботу над Пакетом ключових реформ, який був переданий Прем’єр-міністру, Президенту та до Верхов­ної Ради України, а 6 жовтня 2016 . в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція «Пакет ключових реформ в Україні: бачення Стратегічної групи радників», під час якої Л. Бальцерович та І. Міклош представили напрацювання Групи.

Стосовно медичної реформи було зазначено, що у МОЗ України є дуже хороша група реформаторів на чолі із в.о. міністра охорони здоров’я.

(Нагадаємо, що Розпорядженням від 22 липня 2016 р. № 511-р Кабінету Міністрів України призначена першим заступником міністра охорони здоров’я України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 550-р від 27 липня 2016 р. з 1 серпня 2016 р. тимчасово виконує обов’язки міністра охорони здоров’я України. — Прим. ред.).

Щодо реформи, то її пропонується проводити у декілька етапів. Перший етап — реформування у 2017 р. первинної ланки надання медичної допомоги, у 2018 р. — реформування спеціалізованої медичної допомоги, у 2019 р. — високо­спеціалізованої медичної допомоги. Голов­ний у цій реформі принцип фінансування, відповідно до якого гроші мають йти за пацієнтом, а не розподілятися на медичні заклади, як це відбувається донині. Саме непрозорий розподіл бюджетних коштів на фінансування медичних закладів призводить, на думку Л. Бальцеровича, до того, що гроші йдуть за пацієнтом у тіньовому секторі економіки.

Відносно ризиків, які можуть завадити успішному впровадженню реформ, зазначено, що це, перш за все — низька підтримка парламентом урядових законопроектів. За словами І. Міклоша, у 2015 р. лише третину (37%) державних пропозицій через законопроекти підтримано в парламенті. «Це необхідно змінити. Доки не буде більш ефективної підтримки законопроектів, неможливо прискорити реформи. Адже більшість реформ мають бути зроблені через нові законопроекти», — сказав І. Міклош.

Л. Бальцерович, у свою чергу, зазначив, що відповідальність за успіх чи провал реформ несе не лише правляча коаліція, але й опозиція: «В опозиції немає ліцензії на те, щоб шкодити власній країні. Вони також мають враховувати інтереси країни», — підкреслив Л. Бальцерович.

Ще одним фактором ризику є те, що навіть чинні закони в Україні не завжди виконуються. Необхідно добитися їх суворого виконання.

Наше видання надалі інформуватиме читачів про розвиток подій у царині реформування охорони здоров’я в Україні, а також про можливі позитивні й негативні наслідки як для медиків, так і для пацієнтів.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека